Климентій Стасів

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стасів.
о. Климентій Стасів, ЧСВВ
Василь
Генеральний директор видавництва «Місіонер» (2005—2017)
Загальна інформація
Народження1 січня 1973(1973-01-01) (52 роки)
Церківна, Долинського району, Івано-Франківської області
ГромадянствоУкраїна Україна
ОсвітаПапський теологічний інститут Івана Хрестителя (Варшава), Папський Латеранський університет (Рим), ЛНУ
Служіння в церкві
КонфесіяУГКЦ
Рукоположення12 липня 1999
Постриг1 січня 1998
(довічні обіти в ЧСВВ)
Нагороди та відзнаки
Всеукраїнська літературна премія імені Зореслава
Матеріали до статті на Вікісховищі

Климентій Стасів, ЧСВВ (хресне ім'я Василь); нар. 1 січня 1973, Церківна) — український церковний діяч, священник УГКЦ, василіянин, письменник, перекладач, есеїст. Член Національної спілки письменників України (з 2018).

Життєпис

Народився 1 січня 1973 року в с. Церківна Долинського району Івано-Франківської області. У 1988 році закінчив школу в рідному селі, а в 1990 році — середню школу в с. Витвиця. 25 березня 1991 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Крехівський монастир, де 13 вересня 1992 року склав перші монаші обіти. Навчався в Папському теологічному інституті Івана Хрестителя у Варшаві (філософія, 1993—1995) і Папському Латеранському університеті в Римі (богослов'я, 1995–1999). 1 січня 1998 року склав вічні обіти в ЧСВВ і 12 липня 1999 року владикою Володимиром Ющаком, ЧСВВ, єпископом Вроцлавсько-Ґданським, висвячений на священника у монастирському храмі св. Онуфрія у Львові.

У 1999–2000 роках був ректором Василіянського інституту Філософсько-богословських студій ім. митрополита Йосифа Велямина Рутського, який тоді діяв при Золочівському монастирі Вознесіння Господнього, а в 2000–2004 роках — ігумен Золочівського монастиря. У 2004–2007 роках був першим радником і адмонітором протоігумена Провінції Найсвятішого Спасителя ЧСВВ. 2004–2008 роки — ігумен Жовківського монастиря. З 2005 до 2017 року — генеральний директор видавництва «Місіонер» у Львові. З 2015 року — аспірант відділення міжнародного права Юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. З 2017 року служить у монастирі святого Юрія у Шептицькому.

Творчість

Автор художньо-документальних книг, перекладач з італійської мови.

Книги
  • «Вартовий Господнього світильника» (Жовква 2012)[1].
  • «Місія високого слова. Василіянське книговидання: минуле, сучасне і майбутнє» (Жовква 2015)[2].
  • «Чернеча офіра Христові й Вітчизні» (Жовква 2018)[3].
Переклади
  • «Понтифікат Папи Івана Павла ІІ» (пер. з іт. Р. Безпалько, упоряд. К. Стасів та ін., Львів 2007),
  • Карло Марія Мартіні «На крилах свободи: людина в пошуку і перед вибором віри. Роздумування над Посланням до Римлян»(пер. з іт. о. Климентія Василя Стасіва, ЧСВВ, Жовква 2010),
  • Бенедикт XVI «Божа революція» (пер. з іт. о. Климентія Василя Стасіва, ЧСВВ, Жовква 2009)[4].
  • Карло Марія Мартіні «Щось надзвичайно особисте: роздумування про молитву» (пер. з італ. о. Климентія Василя Стасіва, ЧСВВ, Жовква 2013),
  • Андреа Торніеллі «Хорхе Маріо Берґольйо. Франциск разом: життя, ідеї, слова Папи, який змінить Церкву» (пер. з італ. о. Климентія Василя Стасіва, ЧСВВ, Жовква 2013),
  • Карло Марія Мартіні, Умберто Еко «У що вірить той, хто не вірить» (пер. з італ. о. Климентія Василя Стасіва, ЧСВВ, Жовква 2016).

Нагороди і відзнаки

Примітки

  1. ↑ о. Климентій Василь Стасів. Вартовий Господнього Світильника. – Львів: Місіонер, 2012. – 276 с. www.dukhovnist.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 19 січня 2022.
  2. ↑ Климентій Василь Стасів «Місія високого слова: Василіянське книговидання : минуле, сучасне і майбутнє». lib.if.ua. Процитовано 2 червня 2022.
  3. ↑ Місія – писати про важливе. https://misionar.in.ua/. Процитовано 2 червня 2022.
  4. ↑ а б Отця Климентія Стасіва (ЧСВВ) відзначили Всеукраїнською літературною премією. news.ugcc.ua (англ.). Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 15 лютого 2020.
  5. ↑ Письменницькі квитки — василіянам. https://misionar.in.ua/. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
  6. ↑ Двоє василіянських ієромонахів увійшли до Національної Спілки Письменників України. https://osbm.in.ua/. Архів оригіналу за 26 травня 2019. Процитовано 15 лютого 2020.
  7. ↑ В Ужгороді нагородили лауреатів Всеукраїнської літературної премії імені Зореслава (укр.), процитовано 4 січня 2020

Посилання

Джерела


Українська греко-католицька церква Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку УГКЦ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.