Історія залізниці Молдови починається з 1844 року — саме тоді графВоронцов запропонував російському імператору Миколі I будівництво гілки від Одеси до села Паркани. Спочатку дорога замислювалася для використання на кінній тязі.
Російський імператор Микола I схвалив проєкт, але зазначив, що проєкт нової дороги необхідно створити так, щоб пізніше по ній можна було пустити і склади з паровозної тягою, оскільки кошти інакше будуть виділені даремно. Через різних, в основному, бюрократичних, причин, будівництво гілки було розпочато тільки у 1863 році і закінчено двома роками пізніше (відкрита у грудні 1865 року). Після цієї події було прийнято рішення будувати залізницю до Кишинева. Для цього був введений спеціальний збір (1 копійка за десятину землі, що становила приблизно 1,46 га). У травні 1867 року були зібрані кошти та був укладений контракт на будівництво з бароном Унгер-Штернбергом. Одночасно з цим був побудований міст через Дністер, будівництво якого не входило до контракту, проте, тим не менш, було розпочато одразу після його укладення[1].
1875 року побудована залізнична лінія Кишинів — Унгени через Келераш, даний напрямок згодом сполучив Кишинів і Румунію. Через два роки було завершено будівництво Бендеро-Галацької залізниці, яка відкрила вихід до Румунії і до річки Дунай.
Перший залізничний вокзал
Перший залізничний вокзал Кишинева побудовано 1870 року. Це була тимчасова будівля, яка була дерев'яною, одноповерховою і схожа на звичайну провінційну залізничну станцію.
Нову капітальну будівлю вокзалу було побудовано наприкінці 1870-х років[2] (архітектор Генрих Лонський[3], за проектом якого пізніше, у 1888 році, була побудована будівля Благочинних зборів, яка до наших часів не збереглася[4]). За деякими даними, перший поїзд прибув на кишинівський вокзал 15 серпня1871 року[1]. За іншими, рух поїздів на Тираспольсько-Кишинівському напрямку було відкрито 28 серпня1871 року[3][5]. Це був перший поїзд, що прибув з Одеси, час вдорозі становив близько 7 годин. Ця подія поклала початок функціонуванню залізниць Бессарабії[1]. Архітектор вокзалу — Генріх Пилипович Лонський, до речі, був громадянином Австрії.
Залізнична мережа Бессарабії на початку XX століття становила близько 850 км, вокзал обслуговував велику кількість пасажирів. Будівля нагадувала казковий замок. Вокзал був триповерховий, з кількома квадратними вежами, які були прикрашені шпилями. У будівлі був критий павільйон[2]. Є відомості, що вокзал був одним з найулюбленіших місць для прогулянок городян[1]. На вокзалі також були відкриті кафе і крамниці. У будівлі вокзалу були зручна і комфортабельний зал чекання для пасажирів першого класу і зали скромніше — для другого і третього класів. Спочатку вокзал розташовувався на самій околиці міста, навколо був пустир. Пізніше поруч були побудовані жіноче єпархіальне училище і житлові будинки. На Привокзальній площі працювали візники, перед прибуттям поїздів площа була заповнена їх екіпажами[1].
1897 року прийнято рішення про будівництво лінії кінної залізниці, що мала з'єднати залізничний вокзал з центром міста[6]. З чотирьох маршрутів кишинівського трамвая три мали кінцеву зупинку на залізничному вокзалі Кишинева[7].
Нова будівля вокзалу
Під час Другої світової війни будівлю вокзалу неодноразово було зруйновано. 1941 року вокзал підірвала відступаюча Червона армія. У тому ж році вокзал був відновлений, так як був необхідний для відправки румунської армії у східному напрямку.
1944 року будівлю вокзалу було практично знищено в результаті авіанальоту. За деякими даними, провина у руйнуванні вокзалу належала американським ВПС, які провели килимове бомбометання та впродовж всього однієї ночі знищили майже всю стару частину Кишинева (нині на цьому місці розташовується бульвар Григоре Вієру та колишній бульвар Ренаштерій)[2]. Будівлю не було відновлено.
Вокзал був відбудований у 1948 році (архітектор Л. Чуприн, головний консультант — видатний архітектор Олексій Щусєв), будівництво вели німецькі військовополонені[3]. Стіни нової будівлі були побудовані з котельця і були облицьовані цеглою. Вокзальний комплекс з тих пір неодноразово піддавався модернізації та капітальній реконструкції[2].
1976 року до будівлі вокзалу був добудований приміський павільйон.
«На честь проводів російських військ і болгарських ополченців, які вирушили зі станції Кишинів 24 квітня1877 року для участі у звільненні народів Балкан від османського ярма»;
«На згадку про революційну боротьбу робітників і солдатів за владу рад в Молдавії 1 (14) грудня1918 року»[8].
У 1990-х роках поряд з головними платформами Кишинівського залізничного вокзалу зведено приміський вокзал, звідки курсували дизель-поїзди місцевого сполучення. Через деякий час кількість поїздів, що курсували на той час, зменшилася, а вокзал приміських сполучень майже простоює і не використовується за призначенням.
30 липня2003 року завершена реконструкція залізничного вокзалу Кишинева, в ході якої здійснено повне переоснащення будівлі вокзалу, квиткові каси перенесені на місце ресторану, облаштовані камери схову, проведено декоративне оздоблення перону каменем, споруджено накриття над основними коліями перонів. Поліпшено інформаційну оснащеність вокзалу шляхом встановлення інфо-панелів. У 2004 році як історичну пам'ятку встановлений пам'ятник паровозу, який був реставрований майже за 60 днів. Локомотив є пам'ятним місцем, де туристи фотографуються під час відвідин Кишинева[9].
29 липня2004 року на території залізничного вокзалу, в якості пам'ятника, встановлено паровоз з серійним номером 1469. На реставрацію паровоза пішло близько двох місяців. Цей локомотив побудований 1950 року в місті Познань (Польща). До 1969 року саме цей паровоз працював на маршруті, який сполучав місто Унгени з селом Корнешти[9].
З 30 березня2018 року до Одеси призначений модернізований дизель-поїзд Д1М зі столиці Молдови. Відтепер дістатися з Кишинева до Одеси є можливість у вагонах з місцями для сидіння менш ніж за 4 години[11][12].
28 серпня2021 року з відновлено рух пасажирського поїзда сполученням Одеса — Кишинева. Це єдиний у 2021 році міжнародний пасажирський поїзд на залізничному вокзалі Кишинева. Він не курсував з березня 2020 року, коли його рух було призупинено через коронавірусну хворобу COVID-19. Поїзд повністю сформований з рухомого складу «Укрзалізниці» — це 4 пасажирських вагони локомотивної тяги з сидячими місцями. На електрифікованій ділянці від Одеси до прикордонної станції Кучурган поїзд веде електровоз серії ВЛ40 — це перероблена в самостійний локомотив секція двохсекційного електровоза серії ВЛ80. А від Кучургана до Кишинева по неелектрифікованій ділянці залізниці поїзд веде магістральний пасажирський тепловоз серії ТЕП70. Це перший випадок постійної роботи тепловозів цього типу на території Молдови[13].
6 листопада2022 року, о 10:38, прибув поїзд № 351/352 сполученням Київ — Кишинів. На честь відновлення залізничного сполучення між української та молдовської столицями на вокзалі Кишинева 6 листопада відбулася урочиста церемонія. Пряме залізничне сполучення між двома столицями було припинено з 1998 року. Поїзд курсує тричі на тиждень і прямує через станції Унгени, Могилів-Подільський, Жмеринка, Вінниця тощо. Маршрут міжнародного сполучення має стиковку на станції Унгени з можливістю зробити пересадку до станції Ясси (Румунія), де розташований міжнародний аеропорт[14][15][16].
Адреса та контакти
Кишинівський залізничний вокзал розташований за адресою: Кишинів, Вокзальна алея (рум.Allea Gării), 1. Телефон для довідок: +373(22) 83-27-33.