Китриш Михайло Єгорович

Китриш Михайло Єгорович
Народження21 жовтня 1936(1936-10-21) (88 років)
СРСР смт. Опішня, Опішнянський район, Харківська область, УРСР
КраїнаСРСР СРСР → Україна Україна
Жанрдекоративно-ужиткове мистецтво
Навчаннязавод «Художній керамік»
Діяльністьхудожник
ПрацівникЗавод «Художній керамік» Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗванняЗаслужений майстер народної творчості України
Нагороди
заслужений майстер народної творчості Української РСР Національна премія України імені Тараса Шевченка

Китри́ш Миха́йло Єго́рович (21 жовтня 1936, Опішня) — український гончар, скульптор, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999)[1].

Біографічні відомості

Народився в Опішні в гончарській родині: батько Егор та дід Василь були мисковими майстрами.[2] Ліпленням захопився у 12-річному віці, коли тяжко захворів і був прикутим до ліжка. Почав ліпити свистунці, за роботою забував про хворобу[3]. Згодом гончарської справи навчався у Йосипа Степановича Марехи, де досконало опанував технологію виробництва, техніку ангобування, глазурування, мальовки.

З 1963 року почав працювати на заводі «Художній керамік» гончарем, майстром творчої лабораторії. Відтоді ж експонує роботи на обласних, республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках, а 1981 року мав першу персональну виставку в 140 робіт.[4] На заводі Михайло Єгорович зустрів і свою майбутню дружину Галину.

Михайло Китриш — співініціатор заснування в Опішні мистецьких навчальних закладів: дитячої студії «Сонячний круг» (разом з Галиною Редчук), Опішнянського філіалу Решетилівського художнього училища № 28, Державної спеціалізованої художньої школи-інтернат «Колегіум мистецтв у Опішному»[2].

2011 року в Опішні відбулася виставка, присвячена 75-річчю з дня народження відомого гончаря[5].

Гончарні твори Михайла Китриша на виставці, присвяченій 75-річчю з дня народження гончаря.

Творчий доробок

Михайло Китриш — різноплановий майстер. Створює керамічну малу скульптуру й фігурні посудини у вигляді фантастичних тварин, птахів, декоративний посуд. Серед них: «Леви», «Баран» (обидва — 1970 року), «Таріль» (1973 рік), «Ваза з барильцем», «Підсвічники» (обидва — 1978 рік)[3].

Твори Михайла Китриша експонувалися на виставках у Болгарії, Росії, Польщі, Канаді, США, Німеччині, ОАЕ, Норвегії та інших країнах[6].

Відзнаки і нагороди

Нагороджений великою кількістю похвальних грамот та медалями (остання з них — «Герой Полтавщини»). У 2011 році Указом Президента України призначено дворічну стипендію опішнянському митцю[7].

Михайло Китриш удостоєний таких нагород[3].

Примітки

  1. ↑ Про присудження Державних премій України імені Тараса Шевченка 1999 року. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 24 травня 2012.
  2. ↑ а б Пругло С. // Великий маестро українського гончарства[недоступне посилання з квітня 2019]. — Українське слово — 2011 рік.
  3. ↑ а б в Китриш Михайло Єгорович [Архівовано 2 Квітня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Комітету з національної премії України імені Тераса Шевченка.
  4. ↑ Кохан В. // Михайло Китриш [Архівовано 2 Квітня 2015 у Wayback Machine.]. — Народне мистецтво, — № 37-38 (1-2) — 2007 р., — с. 38.
  5. ↑ Щербань О. В.// Святкування 75-річчя Михайла Єгоровича Китриша [Архівовано 2 Квітня 2015 у Wayback Machine.].
  6. ↑ Твори Михайла Китриша в колекції Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішнянської кераміки Леоніда Сморжа [Архівовано 24 Вересня 2015 у Wayback Machine.] сайт Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Процитовано 25 травня 2012 року.
  7. ↑ Президент України призначив державні стипендії видатним діячам культури і мистецтва [Архівовано 3 Квітня 2015 у Wayback Machine.] Процитовано 25 травня 2011 року.