Кизил вважається географічним центром Азії. У місці злиття річок Великий і Малий Єнісей встановлено обеліск «Центр Азії», який незмінно має популярність як серед місцевих жителів, так і серед гостей міста.
Місто складається з декількох мікрорайонів — Центральний, Автодорожній, Південний (останні два — наймолодші в місті), Східний та Правобережний. Населення Кизила — 109,1 тисяч осіб (2006).
Клімат
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується континентальним субарктичним кліматом. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 20 °C (68 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою -23 °С (-30.6 °F).[2]
Місто засноване у 1914 році російськими колоністами одразу після входження тодішнього Урянхайського краю до складу Росії і названо Бєлацарськом, у 1918 році, коли у Тиві спочатку вирував білогвардійський рух, а по тому Тива на чверть століття — до жовтня 1944 року стає незалежною державою, місто відповідно було перейменовано на Хем-Белдири, а у 1926 році — у Кизил (тувин.:червоне (місто)).
З 1921 року місто було столицею спочатку Тувинської Народної Республіки, а з 1944, після входження до СРСР і РРФСР, — Тувинської АО (з 1961 року Тувинської АРСР), нарешті, з 1991 року — столиця Республіки Тива.
У 1990 році були погроми росіян, тому ввели ОМОН. З тих пір російське населення сильно зменшилося, росіяни масово виїздять.[3]
На даний час мер Кизила — Роберт Демчикійович Доржу, обраний на цю посаду у 2007 році.
Зараз у місті діє дипломатична місія (генеральне консульство) Монголії.
Економіка, транспорт і зв'язок
У місті є підприємства харчової і текстильної промисловості, фабрика з вичинки шкур, завод «Автоспецобладнання».
Місто сполучене регулярним автобусним, річковим та авіасполученням з усіма кожуунами (районами Тиви), у тому числі автотрасою А-162 з другим за величиною містом Республіки Ак-Довураком, що прокладено через усю країну. Федеральна автотраса М-54 сполучає Кизил з Абаканом. У місті аеропорт «Кизил». Діє авіокомпанія «Тувинські авіалінії», літаки якої здійснюють внутрішньо-російські авіаперевезення (в межах азійської частини Росії).
У Кизилі діє мобільний зв'язок основних російських мобільних операторів — МТС, Beeline та МегаФон . Місцеве підприємство зв'язку — «Тивасвязьінформ» надає послуги як наземного телефонного і телеграфного сполучення, так й Інтернету.
Музично-драматичний театр у Кизилі
У місті значне безробіття — 20 %, за межею бідності перебуває 40 % населення, це при тому, що в Кизилі одні з найвищих у регіоні ціни на квартири і одні з найнижчих зарплати в Росії.[1]
Через значну корупцію та кримінал інвестори залишили місто. Місто, за словами місцевих журналістів та активістів, «належить» очільнику регіона Шолбан Кара-оолу та його родичам, які або займають високі посади в місті, або займають керівні посади в місцевомі бізнесі.[1]
Культура та визначні пам'ятки
У місті розташовані Національний краєзнавчий музей ім. Алдан Маадир («60 богатирів»), у зібраннях якого багатюща колекція археологічних знахідок, Музей політичних репресій, Музей балерини Наді Рушевої.
В місті багато приватних будинків, які опалюють вугіллям. Біля міста знаходиться Кизильська ТЕЦ і дим від електростанції також часто йде на місто. Тому в місті погана якість повітря. На вулицях багато сміття, сміттєвалища нерідко влаштовують біля будинків.[1]
В опалювальний сезон над містом стоїть смог, сніг стає сірим через вугільну сажу.[1]
Кримінальна ситуація
Тува, і Кизил зокрема, вважаються одним з найкримінальніших районів Росії,[4] в той же час і найбідніший.[5] У 2020 році він був найпершим за кількістю вбивств на душу населення в РФ, а в 2019 році — найбіднішим. В місті розповсюджений алкоголізм та наркоманія[1] У 2021 році Кизил відвідав відомий блогер Ілля Варламов. Він зняв про місто відеоролик, який виклав в мережу. У ролику видно брудні вулиці та п'яних мешканців, кров на землі, розбиті пляшки.[6]
Російське населення переслідується за національною ознакою. Тому росіяни масово виїздять звідти. Російський журналіст Ілля Азаров в 2016 році відвідав регіон і опублікував репортаж. З його слів, менше росіян в процентному відношенні хіба що на Північному Кавказі.[3]
Відомі особистості
Танова Катерина — тувинська поетеса, почесна громадянка міста.
