Ця стаття містить посилання на джерела, що можуть не відповідати вимогам Вікіпедії до авторитетних джерел. Будь ласка, перевірте, чи відповідають вказаним критеріям джерела, використані в цій статті.(грудень 2023)
Площа острова сягає 4,5 км². З 1850 року на острові немає постійного населення, окрім чорних кіз.
Кекова адміністративно належить до однойменного округу площею 260 км², куди також входять села Калекей (в минулому антична Сімена[2]) та Учагіз (в минулому антична Теймусса). Окрім руїн Сімени та Теймусса на території округу Кекова розташовані руїни античних міст Аперлаї та Доліхісте.
Історія
Люди населяли острів Кекова з ранніх часів. Місто було засноване лікійцями за тисячу років до нашої ери.
На північному боці острова знаходяться руїни зруйнованого землетрусом у II столітті н. е. античного міста Доліхісте, що частково пішли під воду. Дно опустилося на кілька метрів, і узбережжя міста пішло під воду. Так виник острів Кекова. Внаслідок стихійного лиха міські споруди частково пішли під воду, і острів став безлюдним.
Згодом острів належав Візантії, зазнавав нападів арабів. У XIII столітті був завойований турками. Коли територію захопили османи, поряд з островом, на материку з'явилося кілька сіл.
Після Першої світової війни коли Італія захопила сусідній острів Кастелорізо[3], Кекова тривалий час був спірною територією між Італією та Туреччиною. У цей період тут мешкали люди, які займалися вирубуванням дерев.
У 1932 році за Конвенцією між Італією та Туреччиною острів Кекова повністю відійшов під владу Туреччини.
У 1990 році сам острів Кекова і велика за площею акваторія навколо нього були оголошені закритою зоною. Місця, які межують із селами Учагіз та Калекеєм, а також чотири стародавні міста — Доліхісте, Аперлаї, Сімена та Теймусса — спочатку повністю закрили для дайвінгу та відвідувань, а пізніше ця заборона була частково знята.
.jpg)
