Народився 24 серпня 1980 року у селищі Царичанка Дніпропетровської області у сім'ї робітника. Батько: Кащенко Валерій Павлович — 1955 року народження, водій одного із державних підприємств. Мати: Кащенко Ніна Григорівна — 1955 року народження, викладач історії. 1997 року закінчив Царичанську середню школу із золотою медаллю та вступив до Харківського гвардійського танкового командного училища, 2001-го — Харківський інститут танкових військ з відзнакою.
Командир танкового батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. Під час проведення боїв на Донбасі 21 липня 2014 року зведеному підрозділу (4 бтгр,93-ї ОМБр) Дмитра Кащенка поставлене бойове завдання: вибити противника із укріплень поблизу н.п. Піски — це дозволило б розблокувати Донецький аеропорт. Задля уникнення витоку інформації підполковник нікому не повідомив маршрут, яким висувався підрозділ. Основну групу очолив самостійно, другу — танк та БМП — капітан Олександр Лавренко.
Вступивши у візуальний контакт із противником, Дмитро Кащенко віддав наказ на відкриття вогню. Кілька танків увірвалися під міст, де знаходилися терористи і відразу відкрили по них кулеметний вогонь. Командирський танк вибрався на гору — для оцінки обстановки, навідник (Агафонов Родіон) побачив у кущах замасковану гармату, одним пострілом гармату з її розрахунком знищено. Головна бронегрупа атакувала терористичний укріпрайон (Блокпост «Республіка міст») з двох сторін, машини рухалися уступами — прикриваючи одна одну, піхота спішилася для штурму та зачистки позицій.
Загін капітана Лавренка вів бій з терористами на блокпосту поблизу «Вольво-центру», знищено танк, десятки терористів, два мінометні розрахунки — планували вдарити в тил основним силам тактичної групи. У тому бою капітан Лавренко загинув — підірвав себе разом з танком.
Підрозділ Дмитра Кащенка провів зачистку нижніх укріплень, зібрано багато трофеїв, серед них — великокаліберні кулемети, РПГ, та інше озброєння. Підполковнику доповіли, що екіпаж одного із танків, що вирвався вперед, потрапив під обстріли з РПГ та, імовірно, загинув. Але пізніше мобільним телефоном Кащенку зателефонував механік-водій (Вряшник Олександр) з підбитого танка, то доповів, що екіпаж живий та знаходиться у селі Первомайське. Дмитро Кащенко зібрав групу (до якої ввійшли Посохов Олег та Вовк Павло), та рушив на допомогу. Підполковник поставив завдання бойовим машинам та снайперам створити прикриття, його група вибивала терористів, які засіли в будинках. Після створення коридору підполковник зателефонував механіку-водію підбитого танка, та домовився, що вояки вийдуть у білих пов'язках.
Танкісти встигли добігти до своїх, по тому терористи зусібіч відкрили по них прицільний вогонь — з АГС-17, мінометів, автоматичної зброї, підрозділ ледь не опинився в класичній «підкові». Комбат негайно дав наказ на відхід, при відході кілька бійців були поранені, Дмитро Кащенко зазнав вісім поранень, в обидві ноги, втратив багато крові.
Проходив лікування в одному з медичних закладів. Доліковувався вдома під турботливим наглядом дружини.
Після повернення з лікування продовжив службу у складі 93-ї окремої механізованої бригади.
У ході російського вторгнення в Україну 2022 року полковник Дмитро Кащенко успішно виконував бойові завдання в низці населених пунктів на Чернігівщині та Київщині, завдаючи противнику значних втрат. Під час виконання бойових завдань завжди був зі своїм особовим складом[4].
Нагороди
Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (15 квітня 2022 року) — за особисту мужність, вагомий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України[5]
Орден Богдана Хмельницького II ст. (21 березня 2016 року) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6].
Орден Богдана Хмельницького III ст. (14 листопада 2014 року) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7].
Відомча заохочувальна відзнака Міністерства внутрішніх справ України «Вогнепальна зброя», вручена 27.02.2017 Міністром внутрішніх справ України.
Відомча заохочувальна відзнака Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя», вручена 12.11.2021 Міністром оборони України, під час робочого візиту до району проведення операції Об‘єднаних сил [1].
.svg){kind=small}
