Христина Пожарська (Пенхасова) народилася 17 травня 1977 року в селищеДжубгаТуапсинського районуКраснодарського краю. Мати — Тамара Іванівна, танцюристка (танцювала в студії Вірського), батько — Євген Семенович, музикант (працював з ансамблем «Самоцвіти»). Закінчила 9 класів середньої школи, а також музичну та хореографічну школи в Кисловодську.
Одного разу батько Христини умовив свого друга, відомого поета-пісняра Олександра Шаганова, написати пісню для доньки. Потім був записаний альбом, у якому співачка виконала пісні дитячим голосом. Альбом виявився нікому не потрібен, але досвід роботи став Христині у нагоді, коли вона в 16-рчному віці переїхала до Москви, де співала в жанрі поп-музики. Деякий час працювала в гурті Михайла Таніча«Лісоповал». Однак стоунки з колективом, попри підтримку самого Таніча, не склалися.
У 1995 році «Союз Продакшн» почав готувати проєкт у жанрі російського шансону. Христина виграла конкурс і отримала право брати участь. Відтоді вона виступала з піснями в цьому жанрі (спочатку під псевдонімом Маша Ша, потім — Катя Огоньок), багато гастролювала, випустила кілька альбомів.
Спочатку були випущені диски з «жорстким» гумором під псевдонімом Маша Ша: «Миша+Маша=Ша!!!» и «Маша-ша — Резиновый Ванюша», у співтворчості з Михайлом Шелегом, який в цих альбомах взяв собі псевдонім «Миша Ша». Ці альбоми різко відрізняються від подальшої творчості акцентуацією сексуальної тематики і грубості у стосунках між чоловіком і жінкою. "Любов буває різна: з еротикою і без, // Прекрасна, нещасна, а також просто секс. // Презервативів парочку знайдете Ви всюди, // І гріх не «кинути паличку», // Коли є, кому і де! ",[2] «Сиджу одна в своїй хатинці, // П'ю самогон чотири дні, // Я розповім пляшці, як подружці, // Що немає кохання гарного у мене»[3], «Я Маша Ша, собою хороша, // Я Маша Ша, весела душа // … є у мене вино і анаша … є у мене курінь для балдьожу — підемо в курінь зі мною, Миша Ша?..»[4] — ось кілька цитат з перших двох альбомів. Пісня «Доктор Дракула» присвячена дивному потягу жінки до вампіра[5], а пісня «Мой муж»[6] — лесбійському коханню.
Але в тому ж 1998 році співачка змінила і псевдонім, і основну тему в своїй виконавській творчості, і в подальшому до жанру «жорсткого еротичного гумору» не поверталася.
Пісні з альбомів «Белая тайга I» та «Белая тайга II», створених в співтворчості з В'ячеславом Кліменковим, уже належать до жанру та напрямку російського шансону, які стануть основними у творчості Каті Огоньок на роки вперед. Багато з них — це тюремні, каторжанські пісні, але є і пісні про просте, людське — кохання і розлуку, вірність та смуток, самотність людини у житті. У 1990-ті пісні такого жанру були вельми затребувані і популярні. Більшість їх виконавців були чоловіками. Катя Огоньок змогла їх виконати по-жіночому, проникливо. Герої і героїні цих пісень — як правило, зрілі люди з великим і нелегким життєвим досвідом. У них немає істерик через дрібниці, нагромадження порожніх фраз і банальностей, «висмоктаних з пальця», як у багатьох популярних піснях того часу. «Я запалю для тебе вогник // В цій Богом забутій глушині // Я запалю для тебе вогник // На уламках втомленої душі»[7] — цією піснею жінки, що зберегла всупереч усьому любов і надію на краще, починається значуща тема в її творчості.
Дві пісні з цих двох альбомів заспівані В. Кліменковим: «Костерок» та «Заболела душа». Пісні «Вор», «Чёрное, чёрное море» спільно В'ячеславом Клименком та Катею Огоньок, решта — Катею Огоньок.
Музика з пісні «Хакинск»[8] досі звучить (як фонова музика) в кожному випуску радіопередачі для ув'язнених «Калина червона», яка щотижня виходить в ефірі на «Радіо Росії».
У серії «Легенди Російського Шансону» в 1999 році вийшов і диск Каті Огоньок (том 5). У ньому нових пісень не було, тільки вже ті, що вийшли в альбомах «Белая тайга I» та «Белая тайга II», хіба що в трохи інших аранжуваннях. Зате наступний альбом «Дзвінком із зони» складався цілком з музичних прем'єр. Потім знову вийшов альбом реміксів, потім знову новинки в альбомі «Через года» (2000 р) З піснею «Жиган»[9], герой якої, як говорила Катя Огоньок в одному з інтерв'ю, став для неї улюбленим героєм її пісень. У 2000 році з Катею починає працювати продюсер Володимир Черняков. Під його керівництвом записано 8 альбомів.
У ряді ранніх інтерв'ю співачка стверджувала, що нібито сиділа в тюрмі:
Якщо чесно, я не хотіла б про це в деталях розповідати. Важко згадувати. Я була засуджена за статтею 211-ю, частина друга (потім мені змінили її на частину третю). В принципі нічого страшного немає в цій статті, просто трапилася неприємна історія, пов'язана з машиною. Загалом, ненавмисна ситуація. Провела в місцях віддалених два з невеликим роки. Потрапила під амністію — УДО, скоріше навіть не за зразкову поведінку, а за гарний спів.
Ця версія розійшлася багатьма ЗМІ[10]. Згодом співачка перестала згадувати про «тюремний досвід»[11][12], а продюсер В. Черняков остаточно спростував цю легенду вже після смерті співачки[13] .
Всі, хто знали Катю Огоньок, відзначали її скромність. Володимир Окунєв розповідав:
«Катя не так вже й багато заробляла. Жила вона в Москві на орендованій квартирі, утримувала батьків. Катя була простою російською бабою (хоча у неї були і єврейські корені) і ніхто не помічав за нею ніякої зірковості»[14].
Себе позиціонувала як виконавиця, а не як співачка. Як і про будь-якого виконавця, про Катю ходило багато чуток. На питання «Які небилиці вона про себе чула», співачка відповіла:
«Те, що я наркоманка, алкоголічка і взагалі пропаща людина. Спочатку мене це сильно ображало, я сперечалася, щось доводила, а потім подумала — та яка різниця! Головне, людям подобається, як я співаю, і сильно сумніваюся, що так змогла б заспівати алкоголічка-наркоманка. З наркотиками у мене ніяких справ немає і не було, горілку майже не п'ю, надаю перевагу червоним грузинським винам».
На питання про свої музичні уподобання відповідала: «Люблю слухати Ела Джерро, Стіві Вандера, Еллу Фіцджеральд … Їх композиції я співала в молодості. І в той же час обожнюю Лідію Русланову. Взагалі люблю на естраді сильних людей, яскравих особистостей. Слабкі зазвичай розчиняються в цьому житті. А значить, треба бути сильною».
У жовтні 2010 року був встановлений пам'ятник на могилі співачки, для збору коштів на установку якого батько Каті Огоньок організував концерт в підмосковному Красногорську[19].
У червні 2013 року в концертному залі «Мир» продюсерка і офіційна представниця сім'ї, Олена Бейдер[22] організувала концерт[23] пам'яті Каті Огоньок, кошти з якого пішли на підтримку сім'ї Каті Огоньок.
17 травня 2016 року відбувся концерт пам'яті Каті Огоньок на честь дня її народження, організаторками якого були Олена Бейдер і акторка, співачка Людмила Шаронова.
Родина
Була одружена, на момент смерті офіційно розлучена. Перебувала в цивільному шлюбі з колишнім боксером Леваном Коявою. У 2001 році народила дочку Валерію.
Валерія за підтримки Олени Бейдер[24] і компанії «Союз продакшн»[25] записала пісню в стилі шансон, яку присвятила пам'яті мами. Офіційною представницею сім'ї є Олена Бейдер[26], вона ж директор Лери Огоньок[27]. Велику підтримку сім'ї надає акторка, співачка Людмила Шаронова.
11 вересня 2017 року відбулася офіційна прем'єра нової пісні Лери Огоньок «Ромашка»[28] .
↑Звезда русского шансона Катя Огонек умерла в возрасте 30 лет. news.ru.co.il. 24 жовтня 2007. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 вересня 2011. Про смерть співачки повідомив програмний директор радіо "Шансон" Артур Васін. За його словами, Катя Огоньок померла в середу рано вранці в реанімаційному відділенні однієї з московських лікарень. Лікарі повідомляють, що смерть жінки настала від зупинки серця».
↑Фан Сектор. Катя Огонёк. DVD диск. Изготовлено «Кировский Электронный завод», лицензия МПТР России ВАФ № 77-809 от 10.11.2006 г. (Песни всех альбомов в формате MP3)
