Місто розташоване на південний захід від річки Арв на відстані[3] близько 135 км на південний захід від Берна, 3 км на південний захід від Женеви.
Каруж має площу[4] 2,7 км², з яких на 84,9% дозволяється будівництво (житлове та будівництво доріг), 4,9% використовуються в сільськогосподарських цілях, 8,7% зайнято лісами, 1,5% не є продуктивними (річки, льодовики або гори).
Опис і історія
В Каружі, як околиці римського міста Genava (сьогоднішня Женева) існували античні поселення Римської імперії, у тому числі знайдені свідчення існування вулиць, складів, святилищ, майстерень та гарнізону.
Свою назву місто отримало від античного або ранньо-середньовічного перехрестя доріг, оскільки найстаріше згадування місцини у ранньому Середньовіччі було Quadruvium (латинською — «перехрестя»), 1248 року — Carrogium, в 14-му ст. — Quarrouiz або Quarroggi, 1445 року — Quaroggio.
Місто було вдруге засновано в останній чверті 18-го сторіччя сардинськими монархами (Савойський дім), щоб конкурувати з сусідньою Женевою. В 1754 році в місті було 24 будинки, 1772 року — 767 мешканців, через 20 років — 4 672 мешканців. В той час населення Каружа було різноманітне — у 1786 році було 51% французів, 26,3% савойців та п'ємонтців, 7,8% німців, 6,5% женевців та 5,5% інших швейцарців.
В 1792 році Каруж ввійшов до Франції, а 1816 року за Туринською угодою був переданий до кантону Женева, тобто Швейцарській Конфедерації.
2019 року в місті мешкало 22 621 особа[4] (+14,5% порівняно з 2010 роком), іноземців було 37%. Густота населення становила 8378 осіб/км².
За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 20,8% — особи молодші 20 років, 65% — особи у віці 20—64 років, 14,3% — особи у віці 65 років та старші. Було 9584 помешкань (у середньому 2,3 особи в помешканні).
Із загальної кількості 25 675 працюючих 19 було зайнятих в первинному секторі, 3704 — в обробній промисловості, 21 952 — в галузі послуг.
