PROFILPELAJAR.COM

Карл-Едуард фон Наперський
Карл-Едуард фон Наперський
Народився	21 травня 1793 ; Рига, Росія
Помер	2 вересня 1864 (71 рік); Рига, Росія
Підданство	Російська імперія
Діяльність	історик літератури, історик Східної Європи, богослов, письменник, педагог
Alma mater	Дерптський університет
Галузь	історія
Членство	Російська академії наук; Курляндське товариство літератури і мистецтва; Товариство історії і старожитностей Остзейських
У шлюбі з	Louise Napierskyd
Діти	Jakob Gottlieb Leonhard Napierskyd ; August Wilhelm von Napierskyd

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Наперський.

|герб=

Ка́рл-Едуа́рд фон Напе́рський (нім. Karl Eduard von Napiersky; 21 травня 1793(17930521) — 2 вересня 1864) — російський історик, лютеранський пастор, спеціаліст з історії Лівонії. Засновник російського дворянського роду Наперських. Народився у Ризі, Росія. Випускник Дерптського університету (1810—1812). Працював пастором (1814—1829), директором училищ Ліфляндської губернії (1829—1849), цензором (1851). Віднайшов і опублікував багато архівних документів з історії Лівонії і Східної Європи. Член Курляндського товариства літератури і мистецтва (1823). Почесний доктор Кенігсберзького університету (1832). Член-кореспондент Російської академії наук (1843). Статський радник (1852). Голова Товариства історії і старожитностей Остзейських провінцій Росії (1854—1860). За заслуги на державній службі отримав російські дворянські права від царя Олександра II (1859). Батько історика Леонгарда Наперського й метеоролога Августа-Вільгельма Наперського. Головний редактор 5-томника «Monumenta Livoniae antiquae», упорядник збірки «Русько-лівонські акти». Співавтор 4-томного лівонського біографічного словника. Кавалер Ордену святого Станіслава 2-го класу (1857). Помер у Ризі.

Ім'я

Ка́рл-Едуа́рд фон Напе́рський (нім. Karl Eduard von Napiersky) — німецьке ім'я після нобілітації.
Ка́рл-Едуа́рд Напе́рський (нім. Karl Eduard Napiersky; стара ортографія: Carl Eduard Napiersky) — німецьке ім'я до 1859 року.
Ка́рл-Едуа́рд Я́кович Напіє́рський (рос. Карл-Эдуард Яковлевич Напиерский) — у російських джерелах.
Едуа́рд Я́кович Нап'є́рський (рос. Эдуард Яковлевич Напьерский) — у російських джерелах^[2].

Біографія

Наперський народився 21 травня 1793 року в Ризі, Російська імперія, в родині дуболома Якова (Якоба) Наперського і Йоганни-Гелени Ельфельд.

У 1810—1812 роках вивчав теологію Дерптському університеті.

У 1814—1829 роках служив лютеранським пастором в Ной-Пебальге.

1823 року став членом Курляндського товариства літератури і мистецтва. Опублікував першу історичну розвідку про лівонських хроністів^[3].

Вивчав історію самотужки. Віднайшов і опублікував багато архівних документів з історії Лівонії, Польщі, Литви і Росії. 16 грудня 1843 року став членом-кореспондентом Російської академії наук по відділу історичних наук і мовознавство (розряд історії і старожитностей російських).

1829 року переведений до Риги, де став директором училищ Ліфляндської губернії^[4]. Займав цю посаду до 1849 року.

У Ризі Наперський зайнявся вивченням міських архівів^[4], результатом чого стало видання в 1833—1835 роках 2-томного Індексу історико-дипломатичних документів Ліфляндії, Естляндії і Курляндії за 1198—1631 роки^[5].

1851 року увійшов до Ризького цензурного комітету.

У 1854—1860 роках очолював Товариство історії і старожитностей Остзейських провінцій Росії.

31 липня 1859 року нобілітований наказом царя Олександра ІІ^[2].

Помер 2 вересня 1864 року в Ризі.

Сім'я

Докладніше: Наперські

Батько: Яків Наперський (?—?)
Матір: Йоганна-Гелена Ельфельд (?—?)
Дружина: Луїза Гіргензон
Діти:
- Якоб-Готтліб-Леонгард (1819—1890), історик права^[6].
- Август-Вільгельм (1823—1885), метеоролог^[6].

Праці

Napiersky, K. Fortgesetzte Abhandlung von livländischen Geschichtschreibern. Mitau, 1823
Allgemeines Schriftsteller- und Gelehrten-Lexikon der Provinzen Livland, Esthland und Kurland: in 4 Bd. Mitau, 1827—1832.
Napiersky, K. Der Feldzug in den Niederlanden. Leipzig, 1830.
Napiersky, K. Chronologischer Conspect der Lettischen Litteratur von 1587 bis 1830. Mitau, 1831.
Napiersky, C. De diplomate, quo Albertus, episcopus Livoniae, declaratur princeps. Riga, 1832.
Napiersky, C. Index corporis historico-diplomatici Livoniae, Esthoniae et Curoniae: in 2 T. Riga-Dorpat, 1833—1835.
- Повна назва: Index corporis historico-diplomatici Livoniae, Esthoniae, Curoniae oder kurzer Auszug aus derjenigen Urkunden-Sammlung, welche für die Geschichte und das alte Staatsrecht, Liv-, Esth- und Kur-Land's mit Unterstützung Sr. Maj. des hochseligen Kaisers Alexanders I von Russland, und auf Verwilligung Sr. Maj. des Königs Fr. Wilh. III von Preussen, aus dem geheimen ehemaligen Deutsch-Ordens-Archive zu Königsberg von den Ritterschaften Liv-, Esth- und Kur-Lands zusammengebracht worden ist, und wie solche mit einigen Stücken aus inländischen Archiven vermehrt, bey Einer Edl. Ritterschaft des Herzogthums Livland aufbewahrt wird / auf Veranstaltung und Kosten der verbundenen Ritterschaften Liv-, Esth- und Kur-Lands herausgegeben (von Carl Eduard Napiersky). Riga u. Dorpat: in Commission Frantzen'schen Buchhandlung, 1833—1835.
- 1833, Theil I. (документи 1198—1449 років)
- 1835, Theil II. (документи 1450—1631 років)
Monumenta Livoniae antiquae. Sammlung von Chroniken, Berichten, Urkunden und anderen schriftlichen Denkmalen und Aufsätzen, welche zur Erläuterung der Geschichte Liv-, Ehst- und Kurlands dienen: in 5 v. Riga-Dorpat-Leipzig, 1835 — 1847.
Nachtrag. Monumentae Livoniae Antiquae. Riga-Leipzig, 1839.
Napiersky, K. Beiträge zur Geschichte der Kirchen und Prediger in Livland. Riga-Mitau, 1843–1852
* Napiersky, K. Livländische Kirchen- und Prediger-Matrikel. Riga, 1843.
Napiersky, C. Animadversiones nonnullae ad Silvam documentorum. Scriptores Rerum livonicarum. 1848
Napiersky, K. Lebensnachrichten von den livländischen Predigern, mit litterärischen Nachweisen. Mitau, 1850—1851.
- Teil I: A–G, Mitau, 1850.
- Teil II: G–P, Mitau, 1851.
Livoniae commentarius, Gregorio XIII. P.M. ab Antonio Possevino, S.J., scriptus / ed. C. Napiersky. Riga, 1852. [1]
Русско-ливонские акты, собранные К. Е. Напьерским = Russisch-Livlandische Urkunden, gesammelt von K. E. Napiersky. Санкт-Петербург, 1868.

Примітки

↑ ^а ^б https://www.deutsche-biographie.de/sfz67915.html
↑ ^а ^б Грамота о пожаловании Статскому советнику Эдуарду Яковлевичу Напьерскому дворянского достоинства с присвоением герба. Петергоф, 31 июля 1859 года.
↑ Русско-ливонские акты, собранные К. Е. Напьерским = Russisch-Livlandische Urkunden, gesammelt von K. E. Napiersky. Санкт-Петербург, 1868. С. VI.
↑ ^а ^б Русско-ливонские акты, собранные К. Е. Напьерским = Russisch-Livlandische Urkunden, gesammelt von K. E. Napiersky. Санкт-Петербург, 1868. С. VIII.
↑ Napiersky, C. Index corporis historico-diplomatici Livoniae, Esthoniae et Curoniae: in 2 T. Riga-Dorpat, 1833—1835.
↑ ^а ^б Napiersky, Jakob Gottlieb Leonhard v. (1819-1890) // Baltisches biografisches Lexikon digital.

Бібліографія

Bohn, Т.. Napiersky, Karl Eduard. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1997, Band 18, S. 731 f. (Digitalisat).
Böthführ, H.. Napiersky, Karl Eduard // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1886, Band 23, S. 250–253.
Napiersky, Carl Eduard (v.) // Deutschbaltisches biographisches Lexikon 1710–1960. Köln-Wien, 1970, S. 540—541. [2]
Герб Напьерских // Часть 10 Сборника дипломных гербов Российского Дворянства, невнесенных в Общий Гербовник, № 5. [3] [Архівовано 25 січня 2021 у Wayback Machine.]