PROFILPELAJAR.COM

Карлос Мартінес Морено
Карлос Мартінес Морено
Народився	1 вересня 1917 ; Колонія-дель-Сакраменто, Уругвай
Помер	21 лютого 1986 (68 років) ; Мехіко, Мексика
Країна	Уругвай
Діяльність	правник, адвокат, журналіст, письменник
Знання мов	іспанська
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Карлос Мартінес Морено (Колонія-дель-Сакраменто, 1 вересня 1917 — Мехіко, 21 лютого 1986) — уругвайський письменник, журналіст і юрист.

Життєпис

Дитинство Морено пройшло в Колонії-дель-Сакраменто, потім в Мело і, нарешті, в Монтевідео.

У віці 19 років вступив на юридичний факультет Університету Республіки і закінчив його в 1948.

У 1949 був призначений громадським захисником у цивільних та кримінальних справах. Незважаючи на те, що Карлос Мартінес Морено був відомим адвокатом кримінального захисту, з плином часу він також став відомим як письменник. З 20 років він був театральним критиком, спочатку в Ель-Паїсі та Ель-Діаріо, а з 1942 в щотижневику "Marcha" .

Перші історії були опубліковані в різних студентських журналах, пізніше в "Mundo Uruguayo", більшість історій були опубліковані під псевдонімом Alejandro Tour.

У 1944 Морено переміг у літературному конкурсі з новелою «La otra mitad» («Друга половина»), хоча лише в 1960 він опублікував свою першу книгу «Los Días por vivir» .

У 1951 Морено брав участь в якості гостя у Латиноамериканській зустрічі письменників у Консепсьйоні, Чилі.

У 1959 поїхав на Кубу як журналіст, запрошений на роботу у видання "Operación Verdad". З цього досвіду виник його роман "El paredón", який став фіналістом літературного конкурсу "Concurso Biblioteca Breve", заснованого редакцією "Seix Barral".

Книга "Los aborígenes" ("Аборигени") отримала 2-у премію в конкурсі «Life en español» серед понад трьох тисяч історій у 1960. До складу журі входили Федеріко де Оніс, Октавіо Пас, Артуро Услар П'єтрі, Ернан Діас Аррієта та Емір Родріґес Моне<u>ґ</u>ал. Того ж року у видавництві "Asir" вийшла книга оповідань Морено "Los Días por vivir".

У 1962 вступив до нової партії "Народний союз". У наступному році приєднався до керівництва літературного журналу «Numero».^[3]

У 1967 Морено запросили на 2-гу зустріч письменників Латиноамериканського співтовариства, яка проходила у Мексиці. Того ж року він був призначений заступником міністра культури і через три місяці подав у відставку, не погоджуючись із здійсненням оперативних заходів безпеки. Морено відмежовується від партії Колорадо.

У 1968 разом з Карлосом Реал де Азуа та Карлосом Маґґі створив альманах "Capítulo Oriental, historia de la literatura uruguaya" для Центру редакції Латинської Америки, що складався з 38 творів щотижня. Для цієї збірки він написав твори «El aura del novecientos» та «Carlos Reyles» .

У 1971 Морено приєднався до нещодавно заснованого політичного руху «Широкий фронт». Наступного, 1972 року, він опублікував у "Марчі" серію критичних статей про поточні уругвайські інституційні справи.

Вибуховий пристрій, встановлений на світанку, зруйнував частину будинку Морено, як помста за його статті, так і через захист великої кількості політичних в'язнів.

У 1977 Морено змусили виїхати до Барселони, де він заробляв на життя коректором і перекладачем з французької на іспанську.

У 1978 виїхав до Мексики, де йому запропонували посаду на факультеті політичних та соціальних наук Національного автономного університету Мексики. Там Морено прожив до своєї смерті у лютому 1986, яка сталася, коли він чекав черги в Міграційному відомстві, готуючись повернутися до Уругваю.

Твори

Романи

El paredón (1963)
La otra mitad (1966)
Con las primeras luces (1966)
Coca (1970)
Tierra en la boca (1974)
El color que el infierno me escondiera (1981)

Нариси

Los días por vivir (1960)
Cordelia (1961)
Los aborígenes (1964)
Los prados de la conciencia (1968)
De vida o muerte (1971)
Montevideo en la literatura y en el arte (Montevideo : Nuestra Tierra, 1971)

Література

↑ ^а ^б ^в ^г Authority file of the National Library of Uruguay
d:Track:Q126919021
↑ Віртуальна бібліотека імені Мігеля де Сервантеса — 1999.
d:Track:Q4903493
↑ Artículos. Revistas culturales uruguayas, 1940-1970. Архів оригіналу за 2 de octubre de 2013. Процитовано 30 de agosto de 2012.