Карасуцький район (рос. Карасукский район) — муніципальне утворення в Новосибірській області Росії.
Адміністративний центр — місто Карасук.
Географія
Район розташований на південному заході Новосибірської області. Межує з Баганським, Здвінським та Краснозерським районами, а також Алтайським краєм і Казахстаном. Територія району за даними на 2008 рік — 432,1 тис. га, у тому числі сільгоспугіддя — 369,3 тис. га (85,4 % всієї площі)[1].
Головна водна артерія району — безстічна річка Карасук.
Історія
В 1925 році на території нинішнього Карасуцького району був утворений Чорно-Курьїнський район з центром у селі Чорно-Курья у складі Славгородського округу Сибірського краю, Карасуцьким районом тоді називався нинішній Краснозерський район. У 1929 році райцентр був перенесений з села Чорно-Курья в сел. ст. Карасук. З 1930 року Чорно-Курьїнський район у складі Західно-Сибірського краю. В 1933 році район був перейменований в Карасуцький. В 1937 році район був включений у знову утворений Алтайський край, а в 1944 році — в Новосибірську область.
Економіка
Основу економічного потенціалу району становлять 11 промислових і 17 сільгосппідприємств.
Населення
10 000
20 000
30 000
40 000
50 000
Примітки
- ↑ База даних показників муніципальних утворень Новосибірської області. Федеральна служба державної статистики. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 5 грудня 2009.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
- ↑ а б Новосибирская область. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2009-2016 годов
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
- ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
- ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
- ↑ Численность населения по муниципальным образованиям Новосибирской области на 1 января 2018 года и в среднем за 2017 год (PDF). Территориальный орган Федеральной службы государственной статистики по Новосибирской области. Архів оригіналу (PDF) за 27 жовтня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
- ↑ Численность населения по муниципальным образованиям Новосибирской области на 1 января 2019 года и в среднем за 2018 год (PDF). Территориальный орган Федеральной службы государственной статистики по Новосибирской области. Архів оригіналу (PDF) за 7 серпня 2019. Процитовано 7 серпня 2019.