На початку 1918 року турецька армія вторглася в Західну Вірменію, захопивши кілька міст (Ерзурум, Сарикамиш, Карс, Александропіль). Вірменські війська відступили під натиском переважаючих сил противника разом із тисячами біженців, безпеку яких забезпечував загін Андраніка. З Александрополя частина турецьких військ рушила до Ерівані (див.: Сардарапатська битва), інша частина — до Каракліса. Після дводенних боїв у Джалалахлі (нині Степанаван) загін Андраніка 20 травня зосередився в селі Дзех, а потім підійшов до Діліжана.
25 травня вірменські військові сили організували Каракіліський фронт, де вірмени зосередили близько 7 тисяч солдатів та офіцерів, 20 кулеметів, 12 гармат.
Протягом 3 днів (25-28 травня) велися жорстокі бої на околицях Базума. І вірмени, і турки зазнали великих втрат. 26 травня вірменські війська зайняли Ванадзор і перейшли в контрнаступ. Турки змушені були відступити, але, отримавши підкріплення, перейшли в контрнаступ. Турки зайняли Варданлу, потім Ванадзор, у битві за Ванадзор обидві сторони зазнали великих втрат. Хоча туркам вдалося зайняти Ванадзор і влаштувати масову різанину місцевого населення (близько 4 тис. осіб), попри цьому, вони наразилися на затятий опір вірменського населення, внаслідок чого турки вирішили не просуватися далі вглиб Вірменії.
Le GENERAL G. Korganoff. La Participation des Arméniens à la Guerre Mondiale sur le Front du Caucase (Paris: Masis, 1927), 208 p. / Корганов Г. Г. Участие армян в мировой войне на Кавказском фронте (1914—1918). — М. МАКС Пресс, 2011. — 184 с. — ISBN 978-5-31703-563-1.
Hohanissian, Richard G. (1997) The Armenian People from Ancient to Modern Times. New York. St. Martin's Press, 299
.svg){kind=small}
