Каньйо́н Півні́чний (лат.Chasma Boreale, вимовляється «ха́сма бореа́ле») — довгий і широкий каньйон у північній полярній шапці Марса, розташований на 83° північної широти і 47,1° західної довготи. Каньйон, що має довжину близько 560 км, є однією з найпомітніших, найцікавіших і найзагадковіших деталей зони зледеніння біля північного полюса Марса.
Детальні фотознімки каньйону Північний було отримано під час місій космічних апаратів NASAМарінер-9 і «Mars Reconnaissance Orbiter» (MRO). Вчених одразу надзвичайно зацікавило походження цієї величезної тріщини. Відповідно до початкових гіпотез, розлом став наслідком вулканічної активності, підтопивши крижаний шар,[2]вітрової ерозії або якоїсь катастрофічного події, що сталася від 5 до 10 млн. років тому. Але доктор Джек Хольт з Інституту геофізики Техаського університету, який досліджував марсіанську полярну шапку з допомогою радара SHARAD (Shallow Subsurface Radar) і зіставив отримані результати з даними MRO, дійшов висновку, що розлом має давніше та складніше походження:
Дані MRO ясно показують, що розлом сформувався в набагато давнішому льодовиковому шарі, що датується мільярдами років. Через форми стародавнього льодовика каньйон ставав усе глибшим, у той час як навколо нього формувалися молодші льодовикові шари. Вітри, що дмуть над полярною шапкою, імовірно, перешкоджали накопиченню нового льоду у розломі, не даючи йому заповнюватися.[3]
Постійний напрямок вітру визначався рельєфом місцевості. Вітри, що дмуть у районі розлому, супроводжувалися потужними пиловими бурями. Вкриваючи лід, пил сприяв його подальшому таненню.[4]
Вчені припускають, що круті льодовикові схили Chasma Boreale мають оголення стародавніх льодовикових пластів. Їх подальше вивчення може пролити світло на історію марсіанського клімату.