Згідно з переказами, батьківщиною календжин була гора Елгон, за іншою версією - Стародавній Єгипет. Календжин населяють західні схили Центральних нагір'їв і долину Керіо. У сучасній Кенії намічається консолідація календжин [1].
Основні заняття
Землеробство, в тому числі вирощування товарних культур (чай, піретрум), розведення домашньої худоби, а в регіонах з більш посушливим кліматом - напівкочове скотарство [1].
Спорт
Останні три десятиліття кенійські бігуни, серед яких виділяються представники календжин, домінують на світовій арені. Досягненню таких результатів сприяє їхній спосіб життя. Календжин живуть на високогірних плато в провінції Рифт-Валлі. Чоловіки пасуть худобу, діти допомагають їм вже з п'яти років; переганяючи стада, вони щодня пробігають кілька десятків кілометрів і в результаті вже в юності чудово фізично розвинені. Також важливе значення має раціон харчування календжин. Їх основна страва - угалі - є найбагатшим джерелом енергії [3].
Житло
Традиційне житло календжин - хатина на каркасі з гілок, дах з трави [4].
Фольклор
Фольклор народів календжин представлений усною прозою та народною поезією, також залишками міфологічних уявлень.
Основними джерелами фольклору календжин, зокрема нанді та сук (покот) колоніального часу є 2 монографії англійських етнографів:
Hollis C. A. The Nandi, their language and folk-lore (1909)
Beech M. W. H. The Suk: their language and folk-lore (1911).
Узагальнюючою працею-монографією з усної народної творчості календжин постколоніального періоду є праця кенійської дослідниці С. Чесайни: Oral literature of the Kalenjin (1991).
