Калаша не варто плутати з нуристанською мовоювайгалі (яку її носії звуть «калаша-ала»). Згідно з дослідником калашів Бадшахом Муніром Бухарі, «калаша» — це також самоназва нуристанців, що живуть на південний захід від долин Калаша, у долинах Вайгал та середині долини Печ, що в провінції Нуристан в Афганістані. Ймовірно, самоназву «калаша» калаші Читралу прийняли від нуристанців Вайгалу, що кількасот років тому правили у південному Читралі[4]. Втім, близького зв'язку між індоарійською мовою калаша-мун (Читрал) та нуристанською калаша-ала (Вайгалі), не спостерігається; Вони походять з різних гілок індоіранських мов.
Історія
Одними з перших мову калаша досліджували сходознавець Ґоттліб Вільгельм Ляйтнер у XIX столітті та мовознавець Ґеорґ Морґенстьєрне у XX столітті. Згодом, досліджування проводила Елена Башір та кілька інших вчених. Розробкою практичних писемних матеріалів цією мовою займався мовознавець-калаш, Тадж Хан Калаш. Серед носіїв калаша на півдні, в долині Урцун, у XX столітті утворився діалект під впливом кховар, відомий, як урцунівар.
Класифікація
Серед усіх мов Пакистану, калаша, найімовірніше, є найбільш консервативною, як і сусідня мова кховар[5]. В окремих аспектах мова калаша навіть ще більш консервативна ніж кховар: наприклад, в калаша лишились дзвінкі придихові приголосні, яких немає в більшості інших дардських мов[6].
Фонологія
Калаша є фонологічно атипічною, бо розрізняє прості, довгі, носові та ретрофлексні голосні, а також їх комбінації (Хеедґорд, Мерх 2004). Нижче наведено таблицю голосних у калаша[7][8]:
Як і з іншими дардськими мовами, нема єдиної думки, чи є фонемічними придихальні дзвінкі приголосні. Деякі дослідження так і не доходять висновку, чи є такі звуки фонемами, або чи вони виникають як алофони, при стику дзвінких приголосних із фонемою /h/[9].
↑Petersen, Jan H. (2015). Kalasha texts – With introductory grammar. Acta Linguistica Hafniensia,Vol. 47: International Journal of Linguistics.
↑Edelman, D. I. (1983). The Dardic and Nuristani Languages. Moscow: (Institut vostokovedenii︠a︡ (Akademii︠a︡ nauk SSSR). с. 202.
↑R.T.Trail and G.R. Cooper, Kalasha Dictionary — with English and Urdu. National Institute of Pakistan Studies, Islamabad & Summer Institute of Linguistics, Dallas TX. 1999
Джерела
Bashir, Elena L. (1988). Topics in Kalasha Syntax: An Areal and Typological Perspective. (Ph.D. dissertation) University of Michigan.
Cacopardo, Alberto M.; Cacopardo, Augusto S. (2001). Gates of Peristan: History, Religion, and Society in the Hindu Kush. Rome: Instituto Italiano per l'Africa e l'Oriente.
Decker, Kendall D. (1992). Languages of Chitral. Sociolinguistic Survey of Northern Pakistan. Т. 5. National Institute of Pakistani Studies. с. 257. ISBN969-8023-15-1.
Gerard Fussman. Atlas Linguistique Des Parles Dardes Et Kafirs. Т. (two umes). Maps showing distribution of words among people of Kafiristan.
Heegård, Jan; Mørch, Ida Elisabeth (March 2004). Retroflex vowels and other peculiarities in Kalasha sound system. У Anju Saxena; Jadranka Gvozdanovic (ред.). Synchronic and Diachronic Aspects of Himalayan Linguistics. Selected Proceedings of the 7th Himalayan Languages Symposium held in Uppsala, Sweden. The Hague: Mouton.
Jettmar, Karl (1985). Religions of the Hindu Kush. Aris & Phillips. ISBN0-85668-163-6.
Strand, Richard F. (2001). The Tongues of Peristân. У Alberto M. Cacopardo; Augusto S. Cacopardo (ред.). Gates of Peristan: History, Religion and Society in the Hindu Kush. Rome: Instituto Italiano per l'Africa e l'Oriente. с. 251—259.
Strand, Richard F. (2022). Phonatory Location in the Far North-Western Indo-Âryan Languages. У Baart, Joan L.G.; Liljegren, Henrik; Payne, Thomas E. (ред.). Languages of Northern Pakistan: Essays in Memory of Carla Radloff. Karachi: Oxford University Press. с. 446—495.
Trail, Ronald L.; Cooper, Gregory R. (1999). Kalasha dictionary—with English and Urdu. Studies in Languages of Northern Pakistan. Т. 7. Islamabad: National Institute of Pakistan Studies, Quaid-i-Azam University and Summer Institute of Linguistics. ISBN4871875237.