Прийнято вважати, що початок каввалі поклав поет Амір Хосров Дехлеві у Делі наприкінці XIII століття. Окремі рядки того поета часто виконують під час каввалі.
Популяризаторами традиції каввалі були члени братства Чіштія. Первинно Каввалі використовувалась у ритуальних цілях у суфійських обителях (ханака), під час свят (урс), біля гробниць суфійськихшейхів і святих. У подальшому каввалі почали також виконуватись на світських концертах і фестивалях. Широкої міжнародної відомості набув виконавець каввалі Нусрат Фатех Алі Хан з Пакистану, завдяки якому жанр поширився усім світом.
У гурті каввалі беруть участь переважно чоловіки, вони співають на багато голосів тексти духовного змісту, нерідко повторюючи одну й ту саму фразу безліч разів. Як акомпанемент використовуються індійська гармоніка, табла, мріданг, останнім часом — синтезатори. Виконавці й глядачі входять у стан ваджд — особливий стан екстазу чи трансу, коли вони відчувають своє єднання з Аллахом. Такий стан особливо цінується у суфійських ритуалах.
Жанр каввалі передбачає духовну поезію, зокрема, використовує поетичну мову суфійської газелі. Звичайні мотиви — любов до Божественної Коханої та трансформація душі, прагнення до Абсолюту.
За змістом каввалі розділяють на такі категорії:
Хамд — молитва Аллаху. Зазвичай каввалі починається з хамда.
Наат — молитва пророку Магомету, часто наат йде після хамда.
Манкабат — молитва імаму Алі або суфійському святому, зустрічається й на шиїтських, і на сунітських зібраннях.
Газель — основна лірична форма поезії мовами фарсі та урду, що передбачає суфійський містичний зміст.
Кафі — ліричний жанр поезії мовою пенджабі, що також має суфійське тлумачення. Поширений у творчості поетів Шаха Хусейна, Булле Шаха, Султана Баху й інших пенджабських суфіїв.
Ваї — ліричний жанр поезії мовою сіндхі, що нагадує кафі. Поширений у творчості Шаха Абдул Латіфа, Сачала Сармаста й інших поетів Сінду.
