У 1654 році дядько Йоганни Єлизавети, Карл X Густав, посів шведський престол, і матір, як і інші його сестри, стала принцесою Швеції[1]. Батько у вересні 1659 року успадкував трон Баден-Дурлаху. Резиденцією родини був замок Карлсбург у Дурлаху.
Йоганна Єлизавета втратила матір у віці 10 років. Батько невдовзі узяв морганатичний шлюб, від якого принцеса мала двох єдинокровних братів[2].
У 20-річному віці стала дружиною 17-річного маркграфа Бранденбург-Ансбаху Йоганна Фрідріха. Її старша сестра Крістіна у 1665—1667 роках була консортом його батька Альбрехта II. Весілля пройшло 5 лютого 1672 у Дурлаху. У подружжя народилося п'ятеро дітей:
Леопольд Фрідріх (1674—1676) — прожив 2 роки;
Крістіан Альбрехт (1675—1692) — наступний маркграф Бранденбург-Ансбаху у 1686—1692 роках, одруженим не був, дітей не мав;
Георг Фрідріх (1678—1703) — наступний маркграф Бранденбург-Ансбаху у 1692—1703 роках, одруженим не був, дітей не мав;
Шарлотта Софія (1679—1680) — прожила 7 місяців.
Чоловіка Йоганни Єлизавети змальовували як добру, терпиму і шанобливу людину, позбавлену політичних чи військових амбіцій, яка сильно залежала від своїх радників[3]. Музичний знавець, який полюбляв оперу та балет, він мав також здібності до мов і сам перекладав французькі романи на німецьку[4].
Маркграфиня пішла з життя, переживши двох своїх дітей. Її не стало 28 вересня 1680 року в Ансбаху. Була похована в місцевій церкві святого Гумберта.[5]
↑Otto Veh: Johann Friedrich. In: Neue Deutsche Biographie. Band 10, Duncker & Humblot, Berlin 1974, ISBN 3-428-00191-5, стор. 476. [3] [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)