Ваиль Андрійович Золотов (1804 – 1882) – український та російський освітянин.

Золотов Василь Андрійович
Народився	1804 Російська імперія
Помер	1882 Одеса, Російська імперія
Поховання	Перший Християнський цвинтар
Підданство	Російська імперія
Діяльність	педагог, педагог, adult educator
Галузь	педагогіка[1], освіта[d][1] і readingd[1]
Відомий завдяки	освітянин
Alma mater	Рішельєвський ліцей, Московський університет
Знання мов	російська[1]

В. А. Золотов народився в 1804 році у дворянській родині.

У 1824 році закінчив педагогічний інститут  Рішельєвського ліцею, а  у 1829 році – словесне  відділення Імператорського Московського університету.

В 1829 – 1832 роках викладав у Рішельєвському ліцеї. В 1832 – 1849 роках утримував в Одесі приватний пансіон, в якому навчав учнів за допомогою нових методів за власними підручниками та методичними розробками, запровадивши звуковий метод навчання.

У 1849 – 1856 роках викладав російську мову, був інспектором класів в Закавказькому дівочому інституті у Тифлісі.

Протягом 1856 – 1870 років працював у Санкт-Петербурзі помічником директора рільницького училища, чиновником з особливих доручень Міністерства народної освіти, брав участь у створенні учительської семінарії при Виховному домі.

З 1870 року завідував навчальною частиною всіх 22 міських народних училищ Одеси. Деякий час редагував приватну газету «Новоросійський Телеграф». В останні роки життя був директором притулку для малолітніх бідних. 

Помер 12(24) грудня 1882 року в Одесі.

• Русская стихотворная хрестоматия: в 2 ч. / Собр. В. Золотовым. –  Москва: тип. Августа Семена при Императорской Мед.–хирург.  акад., 1829. – Ч. 1. – VI, 7–315 с.; Ч. 2. – 407, [1], V, [1] с.

• История Петра Великого / Сост. В. Золотов — С.- Петербург: тип. т-ва «Обществ. польза», 1872. – 86 с.

• Энциклопеди́ческий слова́рь/ Изд. Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. – Т. ХІІа: Земпер – Имидокислоты. – С.- Петербург: тип. «Издательское дело, Брокгауз-Ефрон», 1894. – С. 651.

• Русский биографический словарь / Изд. под наблюдением председателя Императорского Русского исторического общества А. А. Половцова. – Т. 7: Жабокритский – Зяловский. – С.- Петербург: тип.  И. Н. Скороходова, 1897. – С, 444 - 449.

• Сумароков А.  Воспоминания об Одесском Ришельевском лицее с 1820 по 1828 г.// Крізь призму пам’яті і часу: Одеський Рішельєвський ліцей у спогадах сучасників / автор-упорядник О. О. Синявська. – Одеса: Бондаренко М. О., 2017. – С. 55.  

• Букач В. М. З історії педагогічного інституту Рішельєвського ліцею: Довідник. — Одеса: ПНПУ, 2022. — С. 20-21. Джерело (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 30 вересня 2022. Процитовано 10 травня 2023.

1. ↑ ^{а б в г} Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863