«Злітна смуга» (фр. La Jetée, варіант перекладу «Термінал») — чорно-білий 28-хвилинний фантастичний фільм французького режисера Кріса Маркера 1962 року, відзначений премією Жана Віго. Виконаний у техніці фотороману: образний ряд складається з фотографій, що змінюють одна одну[4]. Картину Маркера вписано в історію кіно як один із найвизначніших і найвпливовіших зразків кінофантастики[5][6][7][8][9].
Сюжет
Фільм відкриває урочиста літургія Петра Гончарова «Хресту Твоєму» у виконанні хору Олександро-Невського собору[fr]. Після термоядерного удару третьої світової війни парижани, що залишилися живими, живуть у підземних катакомбах Парижа. Вони роблять спроби подорожей у часі в надії знайти в майбутньому нащадків і отримати від них їжу, медикаменти та енергетичні установки «в ім'я того, щоб минуле та майбутнє допомогли сьогоденню».
Головний герой, бувши ув'язненим, змушений погодитися на подорож у часі. Його постійно переслідує епізод його дитинства, в якому він стає свідком убивства в терміналі аеропорту Орлі. Цей епізод використовують під час подорожі в часі. Мандрівника закидають все далі і далі у минуле. Мандрівник зустрічається та розмовляє з жінкою, яка була разом із убитим. Після успішної подорожі до минулого експериментатори закидають головного героя в майбутнє.
У майбутньому він зустрічається з людьми відродженого суспільства. Після повернення до сучасності героя засуджують до смерті, але люди майбутнього пропонують перенести його в майбутнє і приєднатися до них. Він відмовляється, просячи повернути його в минуле, до терміналу аеропорту Орлі. Потрапивши в минуле, він розуміє, що вбита людина, яку він бачив у дитинстві — він сам, і що він побачив власну смерть з боку[10].
Акторський склад
Кінокритика
«Злітна смуга» — єдиний ігровий фільм знаменитого документаліста Криса Маркера і один із перших фільмів про суб'єктивне переживання подорожей у часі. Кінокритики порівнюють його з оповіданнями Борхеса[11] і «Минулого літа в Марієнбаді» напарника Маркера за документальними проєктами 1950-их років, Алена Рене[12]. Протягом усього свого творчого шляху прустіанці Маркер і Рене були зачаровані всесиллям і разом з тим недосконалістю пам'яти[13][14]. Як пишуть автори кіноенциклопедії allmovie[8]:
Фотомонтажна техніка фільму, здається, відбиває імпресіоністичну природу пам'яті, із фрагментів якої суб'єкт складає осмислений візуальний образ. В одній зі сцен кохана головного героя вдивляється в камеру — і раптом несподівано моргає. Витончений і водночас безвідмовно шокувальний фільм «Злітна смуга» блискуче підриває правила створення кіно, змушуючи глядачів переглянути свої установки щодо не лише кіно, але й часу, пам'яті і того, як ми сприймаємо дійсність.
Цікаві факти
- У фільмі основною музичною темою є музика літургійної пісні Хресту Твоєму, автор якої Петро Гончаров.
- За припущенням Джима Гобермана, «Злітна смуга» стала першим фільмом, породженим чарами класичного фільму Альфреда Гічкока «Запаморочення», де головний герой нав'язливо і з фатальними для себе наслідками намагається відтворити мить заповітної психічної травми[15][K 1] .
Вплив
- У статті 1966 року Джеймс Баллард навів «Злітну смугу» як приклад успішної кінофантастики[9] .
- Єдина сцена, що рухається, з дівчиною, що моргає, була процитована Рідлі Скоттом в культовому фільмі «Той, хто біжить по лезу» (1982)[9].
- Наративний прийом і сюжет «Злітної смуги», аж до відсилань до «Запаморочення» Хічкока, взяли за основу сценаристи фільму «12 мавп» (1995), хоча режисер останнього Террі Гілліам в інтерв'ю англійському кінокритику Іену Крісті стверджує, Маркера, а тільки переглядав видану книгу фотографій з «Злітної смуги», не читаючи закадровий текст, що супроводжує їх[16][17] .
Виноски
- Коментарі
- ↑ У фільмі «Без сонця»[en] (1982) Маркер проходить місцями, де знімали «Запаморочення», і повідомляє, що дивився його 19 разів.
- Примітки
Посилання
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|
| Словники та енциклопедії | |
|---|
| Довідкові видання | |
|---|
| Нормативний контроль | |
|---|
.svg){kind=small}
