Заріча́ни (до 1946 року — Псища, Псище) — село в Україні, у Станишівській сільській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 2 216 осіб (2001).
Географія
Знаходиться на правому березі річки Тетерів навпроти центральної частини міста Житомир.
Люди в околицях села жили з часів палеоліту та неоліту. Поруч з селом знаходяться поселення доби палеоліту, неоліту, ряд поселень І тис. до н. е., VIII—IX н. е. та ряд поселень ХІІ-ХІІІ ст.
Вперше згадується 24 грудня1649 року в «Актовій книзі Житомирського гродського уряду» як Псисчов. До Другої світової війни — Псище.
Місцевість на правому березі річки Тетерів в районі Зарічан була заселена ще у давні часи. Зарічанська група курганів ранньої залізної доби належить до ранньо-скіфського часу і датується 7 — поч. 6 століття до н. е. Три кургани групи дослідив у 1893 році житомирський археолог Сергій Гамченко.
Кургани знаходились на правому березі річки Гуйва, приблизно у районі бази відпочинку заводу хімволокна.
До нашого часу кургани не збереглися. Власне поселення Зарічани знане як Псище з 17 століття. Через Псище з міста проходив давній Чорний чумацький шлях. Назва поселення, очевидно, походить від давнього промислу його жителів — тут утримувались псарні, у яких вирощували та тренували собак для полювання на бобрів та лісове полювання на феодальному Ловчому путі.
На початку ХІХ століття в Псищах побудована церква Святого Миколая.
У селі було однокласне училище, церква, водяний млин Огріновича та завод Томасевича Василя Гавриловича[3].
Кладовище «Геґевальд»
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933.
При в'їзді до села розташовано невеличке кладовище німецьких воїнів, загиблих у роки війни, з округи Геґевальд (нім. — «Hegewald» — «Заповідний ліс»), оскільки неподалік розміщувалася ставкаГенріха Гіммлера.
