Залиманська волость

Залиманська волость
Центр Залиман
Площа 33 037 (1880)
Населення 13 557 осіб (1880)
Густота 37.6 осіб / км²

Залиманська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Богучарського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Залиман.

Станом на 1880 рік складалася із 13 поселень, 11 сільських громад. Населення — 13 557 осіб (6860 чоловічої статі та 6697 — жіночої), 1858 дворових господарств[1].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 32109 26782
Приватної власності 486 144
Іншої власності 442 363
Загалом 33037 27289

Поселення волості на 1880 рік[2]:

  • Залиман, Вервеківка й Лисогірка  — приміська слобода, колишні державні хутір і слобода при річці Богучар, 3660 осіб, 362 двори, православна церква, школа, 3 шкіряних заводи, 3 вівчарних завод, 22 вітряних млини. За 7 верст — салотопня.
  • Гадюча — колишня державна слобода, 1292 особи, 193 двори, православна церква, 16 вітряних млинів.
  • Грушова — колишня державна слобода при річці Дон, 1321 особа, 203 двори, православна церква, школа.
  • Куп'янка — колишня державна слобода при річці Ліва, 1322 особи, 203 двори, православна церква, 11 вітряних млинів.
  • Лохвицька — колишня державна слобода при річці Богучар, 1772 особи, 263 двори, православна церква, школа, 19 вітряних млинів.
  • Перещепний — колишній державний хутір, 645 осіб, 100 дворів, 10 вітряних млинів.
  • Поповка — колишній державний хутір при річці Богучар, 1085 осіб, 165 дворів, православна церква.
  • Свинюха — колишній державний хутір при річці Дон, 657 осіб, 96 дворів.
  • Філоново — колишня державна слобода при річці Богучар, 1168 осіб, 171 двір, православна церква, 22 вітряних млини.

За даними 1900 року у волості налічувалось 25 поселень із переважно українським населенням, 6 сільських товариств, 139 будівель й установи, 2378 дворових господарств, населення становило 13 243 особи (6675 чоловічої статі та 6568 — жіночої)[3].

1915 року волосним урядником був Єгор Данилович Ковальов, старшиною — Іван Васильович Звозянков, волосним писарем — Степан Олександрович Виноградов[4].

Примітки

  1. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 170-171.
  2. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 185.
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5255-5281)
  4. рос. дореф. Памятная книжка Воронежской губерніи на 1915 г. Изданіе Воронежскаго губернскаго статистическаго комитета. - Воронеж: Типо-Литографія губернскаго правленія, 1915. - 114 + 126 + 287 + 116 с., (стор. 2.117-118)

Джерела