PROFILPELAJAR.COM

?

Жуки-точильники
Час існування: 105–0 млн р. т.

PreꞒ

Ꞓ

Хлібний точильник Stegobium paniceum віддає перевагу деревині верби, а також фанері. Втім, він залюбки живе у сухому хлібі, їсть клей за шпалерами та у обкладинках книг ^[1]

Біологічна класифікація

Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Клас:	Комахи (Insecta)
Інфраклас:	Новокрилі (Neoptera)
Надряд:	Голометабола (Holometabola)
Ряд:	Твердокрилі (Coleoptera)
Інфраряд:	Bostrychiformia
Надродина:	Bostrichoidea
Родина:	Жуки-точильники (Ptinidae)

Підродини

Alvarenganiellinae(інші мови) Viana and Martínez, 1971
Anobiinae Fleming, 1821
Dorcatominae(інші мови) C. G. Thomson, 1859
Dryophilinae(інші мови) LeConte, 1861
Ernobiinae(інші мови) Pic, 1912
Eucradinae(інші мови) LeConte, 1861
Mesocoelopodinae(інші мови) Mulsant & Rey, 1864
Ptilininae(інші мови) Shuckard, 1840
Ptininae(інші мови) Latreille, 1802
Xyletininae(інші мови) Gistel, 1856

Посилання

Вікісховище:	Anobiidae
ITIS:	114459
NCBI:	186076
Fossilworks:	346331

Жуки́-точи́льники (Ptinidae Latreille, 1802) — родина жуків надродини Bostrichoidea. Описано понад 1700 видів точильників^[1]. Вони звичайно невеликі (1—10 мм завдовжки). Дорослі комахи та личинки харчуються здебільшого мертвою деревиною, плодовими тілами грибів. Відомі знахідки цих жуків у балтійському та рівненському бурштині^[2]. Серед комах цієї родини чимало таких, що завдають відчутної шкоди виробам з дерева, дерев'яним конструкціям, запасам продуктів та матеріалів, сухій рослинній сировині тощо.

Зовнішній вигляд

Звичайно мають витягнуте циліндричне, інколи овальне тіло, сплощене зверху. Забарвлення у більшості темно-коричневе або червонувате, інколи мають зверху малюнок з волосків. Личинки звичайно С-подібної форми, з трьома парами ніг і добре розвинутими мандибулами^[1].

Основні ознаки^[3]^[4]:

вусики із збільшеними та видовженими останніми члениками або пильчасті, або гребінцевоподібні, прикріплені на боках голови перед очима, далеко один від одного;

усі лапки п'ятичленикові, стегна не заходять або лише трохи заходять за боки тіла, задні тазики звичайно з вузькими стегновими покришками;

Фото див. на: ^[5].

Спосіб життя

Точильники активні звичайно у сутінках та вночі. Літають вони влітку, у приміщеннях — цілорічно. В природі точильники живляться мертвою деревиною, здоровою або враженою грибами. Їжею стають також плодові тіла грибів — трутовиків та дощовиків, тканини всередині стебел багаторічних трав, сухий гній травоїдних тварин^[1]. У одного з видів родини личинка і імаго живляться листям рослини ^[6]. Відомі також види, які є мірмекофілами^[7].

Послухайте, як стукотить "годинник смерті" у виконанні жука з роду Xestobium

Самці деяких видів для зустрічі з самкою подають звукові сигнали — ритмічно цокотять по стінках тунелю, прокладеного у деревині. Не знаючи джерела цих звуків, у різних народів і здавна ці звуки називали «годинником смерті»^[8].

Яйця самки відкладають на тіньовому боці предметів, у шпарини та нерівності поверхні, зрізи деревини, в стінки старих личинкових тунелів. Кількість відкладених яєць варіює від 30 до 200 — в залежності від виду жука та факторів середовища. Розвиток від яйця до виходу з імаго нового покоління триває інколи декілька років, хоча деякі види у житлових приміщеннях дають до чотирьох поколінь на рік. Найваживіші чиннки, що впливають на це — вологість та температура субстрату, де відбувається розвиток^[1].

Географічне поширення

Понад 1700 видів точильників поширені майже по всьому суходолу, найбільшого різноманіття вони досягають у тропічних і субтропічних регіонах. Розподіл кількості 144 відомих родів в різних біогеографічних областях виглядає так: Палеарктика — 49, Неарктика — 58, Індомалая — 25, Афротропіки — 44, Неотропіки — 52, Австралазія — 37. У Неотропіці мешкає найбільше ендемічних родів — 52^[1]. Завдяки діяльності людини деякі види точильників стали справжніми космополітами. В Україні мешкає 20 видів з 11 родів підродини Anobiinae^[9].

Класифікація

Найбільш обґрунтованим вважають поділ родини на десять підродин^[1]:

Alvarenganiellinae(інші мови) Viana and Martinez, 1971
Anobiinae Kirby, 1837
Dorcatominae(інші мови) Thomson, 1859
Dryophilinae(інші мови) LeConte, 1861
Ernobiinae(інші мови) Pic, 1912

Eucradinae(інші мови) LeConte, 1861
Mesocoelopodinae(інші мови) Mulsant and Rey, 1864
Ptilininae(інші мови) Shuckard, 1840
Ptininae(інші мови) Latreille, 1802
Xyletininae(інші мови) Gistel, 1856

Значення у природі та житті людини

Подібно до інших груп тварин, точильники є невід'ємною ланкою природних екосистем. Споживаючи рослинні і грибні тканини, вони пришвидшують їх мінералізацію. Ці жуки часто-густо стають здобиччю тварин — хижаків та паразитів.

Деякі види точильників завдають чималої шкоди людині, особливо, коли їх чисельність і щільність досягає значних величин. Вони пошкоджують різноманітну ділову деревину та конструкції й вироби з неї — стіни, підлогу, опори, фанеру, рослинну сировину, У господарстві й житлі людини точильники псують меблі, рами, дерев'яну тару, запаси харчових продуктів (хліб, борошно, сухе молоко, приправи), насіння й тютюну, лікарських трав, обкладинки книжок, шпалери, стіни с картону й сухої штукатурки, колекції комах, гербарії^[1]^[10]. Саме цих жуків здавна у народі називають «шашелем». Наприклад, обстеження пам'ятки національного значення — дерев'яної Церкви Святого Духа у Рогатині виявило її пошкодження точильником Anobium rufipes.

Пов’язаність із людиною дозволили деяким видам вижити у несприятливих кліматичних умовах і забезпечила широке розселення по Землі. Деякі види відомі лише з населених пунктів. Найбільшої шкоди завдають: Ptinus fur(інші мови), Ptinus tectus(інші мови), Ptinus latro(інші мови), Lasioderma serricorne(інші мови), Stegobium paniceum(інші мови), Anobium punctatum(інші мови), Anobium pertinax(інші мови)^[3].

Галерея

Жука Niptus hololeucus інколи називають шовковистим точильником
Забарвлення Ptinomorphus imperialis робить його малопомітним на корі дерев
Жук-точильник у балтійському бурштині, якому близько 40 млн. років
Euceratocerus gibbifrons вирізняється довгими гребінкоподібними вусами
Гострий перець чилі припав до смаку личинкам Stegobium paniceum
Тютюновому жуку Lasioderma serricorne у 1919 р. був цілком присвячений урядовий бюлетень США
Hedobia imperialis
Dorcatoma substriata
Grynobius planus
Ernobius mollis
Ochina ptinoides
Mesocoelopus niger

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Логвиновский В. Д. Точильщики – семейство Anobiidae – Л.: Наука, 1985. – 175 с. (Фауна СССР. Новая серия; №131. Насекомые жесткокрылые; т. 14. Вып. 2)
↑ Bellés, X., Perkovsky, E. E.New Data on the Genus Sucinoptinus (Coleoptera, Ptinidae) from Rovno Amber // Vestnik zoologii, 2016, 50 (1): 17–22. DOI 10.1515/vzoo-2016-0002 — http://digital.csic.es/bitstream/10261/152017/1/genus_sucinoptius_Belles.pdf [Архівовано 28 лютого 2018 у Wayback Machine.]
↑ ^а ^б Арнольди Л. В.. 40. Сем. Anobiidae — Точильщики, с. 244—257. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР», вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. — 668 с.
↑ Крыжановский О. Л. Определительная таблица семейств, с. 19–28. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР», вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. — 668 с.
↑ :UkrBIN: Ukrainian Biodiversity Information Network [public project & web application]. UkrBIN, Database on Biodiversity Information. Available: http://izan.kiev.ua/ukrbin/showimages.php?action=added&category=906
↑ Philips, T.K., Philips, Ivie, M.A., Ivie, L.L. Leaf mining and grazing in spider beetles (Coleoptera: Anobiidae: Ptininae): An unreported mode of larval and adult feeding in the Bostrichoidea // Proceedings- Entomological Society of Washington, 1998, 100(1):147-153 - https://www.researchgate.net/publication/288438939_Leaf_mining_and_grazing_in_spider_beetles_Coleoptera_Anobiidae_Ptininae_An_unreported_mode_of_larval_and_adult_feeding_in_the_Bostrichoidea [Архівовано 28 лютого 2018 у Wayback Machine.]
↑ Philips, T.K., Bell, K.L. A revision of the South African myrmecophile Diplocotidus (Coleoptera: Ptinidae) // African Entomology, 2008, 16 (1): 33-40(8)
↑ Arango R.A.,Young D.K. Death-Watch and Spider Beetles of Wisconsin Coleoptera: Ptinidae. General Technical Report FPL-GTR-209. Madison, WI: U.S. Department of Agriculture, Forest Service, Forest Products Laboratory. - 158 p. -
↑ Терехова В.В., Дрогваленко А.Н. Жуки-точильщики и притворяшки (Coleoptera, Curculionidae) фауны Украины //Збірник праць Зоологічного музею, 2011, 42: 58-74
↑ Howe, R. W.Studies on Beetles of the Family Ptinidae. XVII.—Conclusions and additional Remarks //Bulletin of entomological research, 1959, 50 (2):287-326. doi.org/10.1017/S0007485300054596 - https://www.cambridge.org/core/journals/bulletin-of-entomological-research/article/studies-on-beetles-of-the-family-ptinidae-xviiconclusions-and-additional-remarks/CAA44FEBC0D4F1AEA3357FE36E282BC3 [Архівовано 1 березня 2018 у Wayback Machine.]