Жовтяни́ця[1][2] (англ.jaundice, лат.icterus, розм. — жовтуха) — поняття, що має два значення:
1. Жовте забарвлення склер, слизових оболонок, шкіри, яке виникає внаслідок збільшення рівня білірубіну в крові. Воно найбільш характерне для ураження печінки і жовчних шляхів, а також для захворювань, які перебігають із масивним гемолізом.
2. Весь комплекс уражень органів і систем, які відбуваються при жовтяниці, у широкому сенсі слова називають синдромом жовтяниці.
Жовтяниця зумовлена надлишковим вмістом білірубіну (який складається з прямої та непрямої фракції) у сироватці крові. Звідти він дифундує насамперед в склери і слизові оболонки, а потім у шкіру, тканини, які забарвлюються, таким чином, у жовтий колір.
Найчастіше вона є гемолітичною — не пов'язана із ураженням печінки та виникає при значному гемолізі внаслідок посиленого руйнування еритроцитів та підвищеного утворення білірубіну. Діагностичне значення має визначення рівня у крові непрямого білірубіну, кількості еритроцитів, гемоглобіну, кольорового показника, ретикулоцитів тощо. Забарвлення шкіри має лимонно-жовтий відтінок. Через наявність анемії хворі скаржаться на сильну слабкість, запаморочення, шум у вухах, швидке серцебиття тощо.
Печінкова
Розвивається при пошкодженні печінкових клітин, що спричиняється вірусами гепатитів, деякими іншими інфекційними збудниками, різноманітними токсичними факторами тощо. Розвивається гепатит, а надалі, при продовженні дії пошкоджуючих факторів, можливий й цироз печінки. При цьому порушення виділення білірубіну у жовчні шляхи супроводжується викидом його у кровоносні капіляри, що призводить до підвищення його вмісту у сироватці крові. Жовтяниця нерідко яскрава, часто на початку її знебарвлюється кал (не потрапляють жовчні пігменти до тих відділів кишок, де формується кал) і темніє, піниться сеча (через пряме потрапляння туди прямого білірубіну).
Холестатична
Ця жовтяниця розвивається при порушенні відтоку жовчі по жовчовивідних шляхах. Жовчний протік може бути закритий каменем, а також стиснутий пухлиною голівки підшлункової залози. Печінкова обтурація дрібних жовчних шляхів може бути при холангіті, первинному біліарному цирозі печінки. У всіх випадках жовтяниця буває вираженою, супроводжується свербежем, брадикардією, що пов'язано з підвищенням вмісту жовчних кислот у крові. У сироватці крові значно підвищений вміст прямої фракції білірубіну, а також холестерину. Кал безбарвний. Сеча темна. Своєчасне встановлення генезу холестатичної жовтяниці та місця можливої перешкоди відтоку жовчі має велике значення для подальшого оперативного втручання.
Надпечінкова (найчастіше — має гемолітичну причину) жовтяниця
Печінкова (паренхіматозна) жовтяниця
Холестатична (застаріле — механічна) жовтяниця
Сироватка крові
Непрямий (некон'югований) білірубін
0,2-0,7 мг/дл
підвищення
підвищення
норма
Прямий (кон'югований) білірубін
0,1-0,4 мг/дл
норма
підвищення
підвищення
Сеча
Уробіліноген
0,4 мг/добу
підвищений
знижений
відсутній
Білірубін
відсутній
відсутній
наявний
наявний
Кал
Уробіліноген
40-280 мг/добу
підвищений
знижений
майже відсутній
Лікування
Залежить від виду жовтяниці та пов'язане з її генезом.
Невідкладна допомога
Інформація в цьому розділі застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(червень 2016)
Насамперед необхідна хворим з токсичним ураженням печінки. Вона полягає в негайному припиненні надходження токсичної речовини в організм, швидкому знешкодженні та видаленні його (антидоти, внутрішньовенна дезінтоксикаційна терапія, екстракорпоральна детоксикація). Хворим з обтураційною хірургічною жовтяницею при вираженому болю вводять підшкірно розчин атропіну сульфату і розчин папаверину. Від введення препаратів групи морфіну краще утриматися, щоб не підсилити спазм сфінктера Одді. При появі жовтяниці пацієнт повинен бути однозначно госпіталізований.
Консервативне лікування
Жовтяниця завжди є показником для госпіталізації в стаціонар.
Лікування хворого на жовтяницю внаслідок вірусних гепатитів або інших інфекційних захворювань, що перебігають з жовтяницею, повинне здійснюватися в інфекційному відділенні. Лікування хворих з токсичними гепатитами здійснюють в терапевтичних або токсикологічних стаціонарах. Хворого на обтураційну жовтяницю часто направляють в хірургічний стаціонар для обстеження і розв'язання питання про оперативне лікування. Хворих на гемолітичну жовтяницю зі спленомегалією направляють на лікування у терапевтичний стаціонар (гематологічний).
При хронічних захворюваннях печінки стабільна жовтяниця прогностично несприятлива, оскільки є ознакою функціональної недостатності печінки. Усім хворим на хронічні захворювання печінки зі стійкою паренхіматозною або холестатичною жовтяницею рекомендовано планову госпіталізацію в терапевтичне відділення.
Москаленко В. Ф., Сахарчук І. І., Дудка П. Ф., Тарченко І. П., Бодарецька О. І., Ільницький Р. І., Бондаренко Ю. М. Пропедевтика внутрішніх хвороб / Книга плюс. — 2007. — 632 с. ISBN 978-966-7619-94-7. [сторінка?]
Джон Мерта Справочник врача общей практики. (пер. з англійської John Murtagh General Practice. McGraw-Hill Book Company, Sydney, 1998) «Практика» М., McGraw-Hill Libri Italis srl. — 1230 стор., 540 іл.(англ.)ISBN 0-07452807-6,(рос.)ISBN 5-88001-030-9[сторінка?]
