PROFILPELAJAR.COM

**Межує з:** сусідні адмінодиниці
Жилінський край
словац. Žilinský kraj
Герб	Прапор Жилінського краю
Адм. центр	Жиліна
Найбільше місто	Жиліна
Країна	Словаччина і Чехословаччина
Регіон	Словаччина
NUTS 2 регіон	Центральна Словаччина
	Пряшівський край, Банськобистрицький край, Тренчинський край, Злінський край, Мораво-Сілезький край, Сілезьке воєводство, Малопольське воєводство ?
Офіційна мова	словацька
Населення
- повне	691 613 осіб (1 січня 2021)
- густота	101,41 осіб/км²
- повна	6 808,4 км²
Висота
- максимальна	2494 м; (Кривань)
Часовий пояс	UTC+1
Дата заснування	24 липня 1996
Губернатор	Юрай Бланар
Вебсайт	www.zask.sk
Код ISO 3166-2	SK-ZI
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Жилінський край

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Жилінський (значення).

Див. також: Жиліна (значення)

Жи́лінський край (словац. Žilinský kraj) — адміністративна одиниця (словац. správny celok) та один з восьми країв Словаччини з адміністративним центром у м. Жиліна. Розташований в північній частині центральної Словаччини.

Географія

Жилінський край розташований у північній Словаччині і має площу 6 808,4 км², населення 698 274 (2010). Регіон межує з Пряшівським краєм на сході, Банськобистрицьким краєм на півдні, Тренчинським краєм на південному заході і заході, з Чехією, саме Злінський край і Мораво-Сілезький край на північно-заході, а також на півночі і північний сході з Польщею, а саме Сілезьке воєводство і Малопольське воєводство.

Загалом Жилінський край вважається гірським регіоном, що приналежний до Західних Карпат. Найвідоміші з гірських хребтів: Яворники (Javorníky), Мала Фатра (Malá Fatra) і Велика Фатра (Veľká Fatra) на заході краю, Оравська Магура (Oravská Magura), Хоцькі гори (Chočské vrchy), Низькі Татри (Nízke Tatry) і Західні Татри (Západné Tatry) на сході краю. Уся територія відноситься до басейну річки Ваг з її лівими притоками Турець (Turiec) і Райчанка (Rajčanka) та правими притоками Бела (Belá), Орава (Orava) і Кісуца (Kysuca). Найвища вершина, гора Бистра (2 248 м), одночасно є найвищою вершиною Західних Татр.

Адміністративний поділ

Жилінський край складається з 11 округів, які згруповані, в свою чергу, в 4 історичні області- «жупи». Загалом в краю налічується 333 населених пунктів, в тому числі 18 міст-містечок: Битча, Врутки, Долни Кубін (Дольни Кубін, Дольний Кубін), Жиліна, Кисуцке Нове Место (Кисуцьке Нове Место), Красно-над-Кисуцоу, Ліптовски Градок (Ліптовський Градок), Ліптовски Мікулаш (Ліптовський Мікулаш), Мартін, Наместово, Раєц, Раєцке Тепліце, Ружомберок, Тврдошін, Трстена, Турзовка, Турчянське Тепліце (Турчянське Тепліце, Турчіанське Тепліце), Чадця.

Адміністративний центр

Окреси (округи) краю

Окрес Битча (Okres Bytča)
Окрес Дольни Кубін (Okres Dolný Kubín)
Окрес Жиліна (Okres Žilina)
Окрес Кисуцьке Нове Место (Okres Kysucké Nové Mesto)
Окрес Ліптовський Мікулаш (Okres Liptovský Mikuláš)
Окрес Мартін (Okres Martin)
Окрес Наместово (Okres Námestovo)
Окрес Ружомберок (Okres Ružomberok)
Окрес Тврдошін (Okres Tvrdošín)
Окрес Турчянське Тепліце (Okres Turčianske Teplice)
Окрес Чадця (Okres Čadca)

Обец (села) краю

Села (населені пункти) найменуються «обец». Обец виступають як найменші самоуправні територіальні одиниці з своїми старостами.

Історичні області

Кисуце (Kysuce župan)
Ліптов (Liptov župan)
Орава (Orava župan)
Турець (Turiec župan)

Демографія

Населення краю налічує 698 274 осіб станом на 31.12.2010, що становить 102,6 осіб/км². Розподіляється населення приблизно на половину — міське та окресове (сільське).

**Зміна чисельності населення краю**^[4]
Роки	2001	2003	2005	2007	2009	2011	2013
Населення, осіб	692 434	▲693 499	▲694 763	▲695 698	▲697 502	▼689 601	▲690 420

Національний склад вважається моноетнічним, загалом офіційні дані дають 97,5% словаків та лише 2,5% інших національностей. Тоді як ще в середині 20 століття етнічна картина була набагато пістрявішою — оскільки по записам ще мадярським словацьке населення становило від 40% до 50%, решту становили різні національні групи — німці, євреї, угорці, українці-русини (лемки), поляки, чехи, моравці, роми. Але за соціалістичних часів Словаччини, при підтримці урядових кіл була проведена часткова пан-словаччина, тобто, значну частину населення було записано в етнічному складі до словаків, особливо це стосувалося близьких етнічно слов'янських етносів — лемків та русинів (українців), поляків, а також угорців. На сучасному етапі це чітко відображає міжконфесійна картина краю — де на тлі словаків римо-католиків залишається значна частина — до 10% греко-католиків (вихідців українців - лемків та русинів), лютерани теж до 10% (колишні німці та австрійці), близько 5% православних (також етнічні русини та лемки), а ще близько 10% атеїстів (здебільшого це містяни; та ще й етнічних ромів відносять до категорії атеїстів).

Історія

До X століття територія Жилінського краю належала Великій Моравії, а опісля розпаду королівства в 907 році, ця земля підпадала під впливи різних сусідніх племінних угруповань і лише з середини 12 століття місцеві жупани підпали під вплив угорський, а згодом, з 16 століття і аж до 20 століття воно стало скаладовою частиною Королівства Угорщини. Тому ця територія доволі часто піддавалася всім етно-політичним процесам, що відбувалися на території тодішньої угорської корони, так у 13 столітті тут було побудовані численні замки-залоги для захисту від монгольських навал Гричов, Поважськи, Кошецьки, Летава (Словаччина), Стречно (Hričov , Považský , Košecký , Lietavský , Strečniansky). У 16 столітті багато мешканців цього віддаленого краю відчули утиски від турецької окупації. Загалом цей край, будучи значно віддаленим від головних торгових шляхів та скупчення племінних поселень у своєму розвитку був доволі відсталим, на відміну від поселень Придунав'я і лише з приходом наприкінці 19-го століття сюди залізниці, прокладеній по долині річки Ваг, почався значний економічний ріст цього багатого на природні та економічні ресурси краю. А вже з середини 20 століття цей край став значним промисловим регіоном Словаччини.