PROFILPELAJAR.COM

Жанка Стокич
Жанка Стокић
Žanka Stokić
Жанка Стокич; Жанка Стокић; Žanka Stokić
	Зображення
Ім'я при народженні	Жанка Стокић
Народилася	24 січня 1887; Велико-Градіште, Сербія
Померла	21 липня 1947 (60 років); Белград, Федеративна Народна Республіка Югославія
Громадянство	Сербія
Діяльність	акторка
IMDb	nm0831416
	Жанка Стокич; Жанка Стокић; Žanka Stokić у Вікісховищі

Жанка Стокич (нар. 24 січня 18877, Велико-Градіште, Королівство Сербія — 21 липня 1947, Белград, СФРЮ) — сербська та югославська театральна акторка.

Життєпис

Ранні роки

Народилася в місті Велико Градіште. Батько Боґослав працював пекарем, мати Джулка рано стала вдовою, одружилась із священиком Олександр Миколайовичем Санду, якому не подобалась Жанка.

У 14 років її насильно видали заміж. Чоловік погано поводився з нею. Одного разу, в містечко, де вона проживала, приїхала пересувна театральна трупа. Стокич звернулася до них за допомогою і втекла з трупою від чоловіка, але її згодом повернули додому. Іншим разом їй все ж вдалося втекти від чоловіка.^[1]

Початок кар'єри

Спершу була працювала прачкою у артистів, пізніше спробувала свої сили на сцені. 1902 року вперше зіграла в ролі матері Терези в п'єсі «Шлюбна ніч» і відразу ж стала популярною.

1911 приїхала до Белграду і була прийнята в трупу Національного театру. Незабаром стала його примою. З Національним театром гастролювала всією країною і за кордоном (Прага, Будапешт, Софія, Варшава, Краків, Вільнюс). Була відома, як дуже енергійна і темпераментна актриса.

З 1927 знімалася в німому кіно («Грішниця без гріха»).

Початок Другої світової війни зустріла в Белграді. Важко хвора на цукровий діабет і залежала від закупівель інсуліну, але продовжувала працювати. Брала участь в радіошоу, де у карикатурній формі зображувалась партизанська боротьба, разом з деякими артистами Національного театру грала у відкритому німецькими окупантами і усташами театрі «Veseljaci».

Після закінчення війни і приходу до влади в Югославії Тіта, була звинувачена в колабораціонізмі, співпраці з фашистами і злочинах проти сербського народу, і 1945 року рішенням суду засуджена до тюремного ув'язнення строком на вісім років.

Останні роки

Два роки по тому 1947-го, завдяки друзям і колегам, їй було дозволено грати на сцені нового Югославської драматичного театру, але 20 липня 1947 року вона померла від серцевого нападу.

Похована на цвинтарі Топчідер. У похоронах актриси взяли участь велика кількість її шанувальників. Посмертно реабілітована.

Творчість

Грала в класичних п'єсах Мольєра («Уявний хворий», «Тартюф»), Сірано де Бержерака, Бомарше («Фігаро»), Шекспіра, Нушича («Навколосвітня подорож», «Пані міністр», «Засмучена родина»),

Пам'ять

Через п'ятдесят років після її смерті на честь Стокич встановлено пам'ятник.
З 2003 року заснована одна з престижних премій, яка вручається театральним діячам Сербії.
2003 року випущена поштова марка Сербії і Чорногорії, присвячена Стокич.