Ескадрені міноносці типу «Югумо» замовлялись за програмами будівництва флоту 1939 і 1941 років. Вони були подальшим розвитком типу «Кагеро». Але на відміну від попередників, «Югумо» мали більший корпус. Силова установка складалась з двох парових машин загальною потужністю 52 000 к.с., що забезпечували швидкість 35,5 вузла.
Озброєння залишилось таким самим — шість 127-мм гармат у трьох спарених установках «Тип D», розміщених у баштах. Установки мали кут нахилу 75°, що теоретично дозволяло використовувати їх у боротьбі проти літаків. Але їхня низька скорострільність, повільна швидкість переміщення та відсутність будь-якої системи керування вогнем під великим кутом виявила їхню неефективність як зенітних гармат.
На перших кораблях були встановлені чотири 25-мм зенітні автомати, розміщені у двох спарених установках. Кількість зенітних установок постійно збільшували, довівши їх число до 28. На деяких кораблях замість кормової установки «Типу D» встановили спарену 127-мм/40 установку «Тип 89», яка мала вищу скорострільність і більші кути нахилу.
Торпедно-мінне озброєння складалося з восьми 610-мм торпедних апаратів, розміщених у двох 4-трубних установках. Кожна труба мала по одній торпеді для перезаряджання. Також були встановлені 2 бомбомети із запасом у 36 глибинних бомб.
З 1943 року на вже збудованих кораблях встановлювали радар «Тип 22». На кораблях, які були в процесі будівництва, цей радар ставився від початку.
