PROFILPELAJAR.COM

Ернесто Пресбітеро
Ернесто Пресбітеро
Народження	8 жовтня 1855; Кальярі, Сардинське королівство, Італія
Смерть	16 грудня 1923 (68 років)
Країна	Королівство Італія
Звання	віцеадмірал
Війни / битви	Італійсько-турецька війна; Перша світова війна
Нагороди
	Ернесто Пресбітеро у Вікісховищі

Ернесто Пресбітеро (італ. Ernesto Presbitero, 8 жовтня 1855, Кальярі - 16 грудня 1923, Монтре) італійський адмірал та політик, начальник генерального штабу ВМС Італії у 1911 році.

Біографія

Ернесто Пресбітеро народився 8 жовтня 1855 року в Кальярі. У 1871 році вступив до Військово-морської школи в Генуї, яку закінчив у 1876 році у званні гардемарина. Ніс службу на різних кораблях, зокрема на корветі «Гарібальді», броненосці «Прінчіпе Амадео», гідрографічному судні «Вашингтон». Отримав звання молодшого лейтенанта у 1579 році, лейтенанта - у 1885 році. У 1889 році брав участь в кампанії у Східній Африці на корветі «Гарібальді», а також командував баркентиною «Мізено». У 1894 році отримав звання капітана III рангу і був призначений заступником капітана корабля «Крістофоро Коломбо» (італ. Cristoforo Colombo), на борту якого здійснив навколосвітній похід.

У 1898 році отримав звання капітана II рангу і протягом 1898-1900 років ніс службу на крейсері «Веттор Пізані». У 1903 році отримав звання капітана I рангу, у 1904 році брав участь в кампанії на Далекому Сході на борту крейсера «Марко Поло».

У 1910 році Ернесто Пресбітеро отримав звання контр-адмірала, 26 квітня 1911 року призначений заступником, а 8 червня - начальником генерального штабу ВМС Італії.Перебував на цій посаді до 6 вересня того ж року, після чого командував 2-ю морською дивізією 1-ї ескадри, на чолі якої брав участь в італійсько-турецькій війні (1911-1912). Зокрема, дивізія брала участь в обстрілах лівійського узбережжя, в окупації Дерни, згодом - в обстрілах фортів Дарданелл. За участь у війні Ернесто Пресбітеро був удостоєний звання офіцера Савойського військового ордена.

У 1912 році отримав звання віце-адмірала та був призначений керівником військово-морського командування в Таранто. Перебував на цій посаді до березня 1915 року, після чого був призначений командувачем 1-ї ескадри. За участь у бойових діях під час Першої світової війни був удостоєний звання командора Савойського військового ордена. Протягом 1916-1917 років був керівником військово-морського командування в Неаполі. У 1916-1920 роках був президентом Вищої ради флоту (італ. Consiglio superiore di Marina). У 1917 році був призначений сенатором.

8 жовтня 1920 років вийшов у відставку у зв'язку з досягненням граничного віку служби. Був президентом Військово-морської ліги (італ. Lega Navale) до самої смерті. Помер 16 грудня 1923 року в Монтре (Швейцарія)

Нагороди

Кавалер Ордена Святих Маврикія та Лазаря
Офіцер Ордена Святих Маврикія та Лазаря
Командор Ордена Святих Маврикія та Лазаря
Великий офіцер Ордена Святих Маврикія та Лазаря
Кавалер Великого хреста Ордена Святих Маврикія та Лазаря
Кавалер Ордена Корони Італії
Офіцер Ордена Корони Італії
Командор Ордена Корони Італії
Великий офіцер Ордена Корони Італії
Кавалер великого хреста Ордена Корони Італії
Офіцер Савойського військового ордена
Командор Савойського військового ордена
Золота медаль «За військову доблесть» за довголітню службу
Хрест «За військові заслуги»
Пам'ятна медаль за кампанії в Африці
Медаль «За китайську кампанію»
Пам'ятна медаль італійсько-турецької війни 1911—1912
Медаль Перемоги
Пам'ятна медаль на честь об'єднання Італії
Маврикіанська медаль заслуг за 10 п'ятиліть бездоганної військової кар'єри
Почесна медаль за довголітнє судноводіння

Джерела

Paolo Alberini e Franco Prosperini, Uomini della Marina, 1861-1946, Roma, Ufficio Storico dello Stato Maggiore della Marina Militare, 2015, ISBN 978-88-98485-95-6.