Еритропоез

Гемопоез[1]

Еритропоез (від давньогрецького ἐρυθρός (червоний) та ποίησις (утворення)) — процес вироблення еритроцитів, який відбувається у червоному кістковому мозку черепа, ребер, хребта, а у дітей в епіфізах трубчастих кісток, у період після народження. Утворення еритроцитів відбувається постійно, число нових клітин у здорової дорослої людини приблизно 2,5 мільйони за секунду. Швидкість еритропоезу регулюється гормоном еритропоетином, кількість якого залежить від умов навколишнього середовища, зокрема вмісту кисню в повітрі, а також від фізіологічного стану організму.

Повний процес диференціації від проеритробласту до еритроциту в нормі триває 3-5 днів.

Диференціація стовбурових клітин

Поліпотентна стовбурова клітина крові, або гемоцитобласт, поділяється з утворенням клітини-попередниці мієлопоезу, яка у разі еритропоезу дає клітину-родоначальницю мієлопоезу, яка вже дає уніпотентну клітину, чутливу до еритропоетину.

Колонієтвірна одиниця еритропоезу, або проеритробласт дає початок еритробластам, які через утворення пронормобластів вже дають морфологічно помітні клітини-нащадки нормобласти (послідовно перехідні стадії):

  • еритробласт
  • пронормоцит
  • базофільний нормобласт
  • поліхроматофільний нормобласт
  • оксифільний нормобласт
  • ретикулоцит
  • еритроцит (нормоцит)

Етапи еритропоезу

Поділ еритробластів та їх диференціація у ссавців та людини відбуваються у червоному кістковому мозку. Лише ретикулоцит — клітина, яка втратила ядро, але зберегла мережу ендоплазматичної сітки (ретикулуму) — виходить у кров'яне русло. Ретикулоцити поступово втрачають залишки ретикулуму і перетворюються на зрілий еритроцит.

Еритроцити амфібій та рептилій зберігають ядро весь час існування.

Регуляція еритропоезу

Докладніше: Еритропоетин

Проеритлобласт має на поверхні рецептори до еритропоетину. Цей пептидний гормон синтезується у нирках та печінці. Під його дією проеритробласт диференціюється в еритробласт. Якщо ж гормону недостатньо і рецептор тривалий час залишається неактивованим, проеритробласт гине апоптозом.[2]

Див.також

Примітки

  1. ↑ Tao,, Le,; Vikas,, Bhushan,. First aid for the USMLE step 1 2010 (вид. 20th anniversary edition). New York. ISBN 9780071633406. OCLC 318409067.
  2. ↑ Saladin, Kenneth S.; Miller, L. (2004), 18. The Circulatory System: Blood, Anatomy&Physiology: The Unity of Form and Function (вид. 3), New York: The McGraw-Hill Companies, Inc., с. 685, ISBN 0-07-242903-8

Література

  • Гістологія людини. Луцик О. Д., Іванова А. Й., Кабак К. С., Чайковський Ю. Б. — К.:Книга-плюс, 2013. — 584 с. ISBN 978-966-460-057-3


Нейтрофіл Це незавершена стаття з гематології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.