Епігони (значення)

Епігони (грец. ἐπίγονοι букв. «нащадки»):

  • Епігони у давньогрецькій міфології — сини героїв, які брали участь у відомому поході проти Фів, які розпочали через десять років після невдалого походу їхніх батьків нову війну.
  • «Епігони» — одна із давньогрецьких кікличних поем фіванського циклу, приписувана Антімаху з Теоса.
  • Епігони в історії стародавнього світу — нащадки полководців Олександра Македонського, заснували елліністичні держави після розпаду його імперії (діадохів)[1].
  • Епігони в літературній та мистецтвознавчій критиці — назва послідовників будь-яких відомих письменників, художників та інших, що помітно поступаються в майстерності своїм «вчителям». Пародисти до епігонів не належать. У Радянському Союзі епігонством вважалося наслідування методів і ідей своїх попередників у змінених і більше не виправданих обставинах. Поширення епігонства пов'язують з періодами культурного застою, є наслідком загальної ідеологічної кризи суспільства.[2]

Примітки

  1. ↑ Обнорский Н. П. Эпигоны // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  2. ↑ М. Ф. Овсянников, В. А. Разумный Краткий словарь по эстетике: М., Политиздат, 1964.