Епі

Епі
англ. Epi
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Карта
Географія
16°43′21″ пд. ш. 168°13′53″ сх. д. / 16.7225° пд. ш. 168.23138888889° сх. д. / -16.7225; 168.23138888889 Редагувати інформацію у Вікіданих
АкваторіяТихий океан Редагувати інформацію у Вікіданих
Група островівНові Гебриди Редагувати інформацію у Вікіданих
Площа444,7  км² 
Довжина43 км Редагувати інформацію у Вікіданих
Ширина18 км Редагувати інформацію у Вікіданих
Найвища точка833 м
Країна
Вануату
РегіонШефа
Адм. одиницяПровінція Шефа Редагувати інформацію у Вікіданих
Населення5207 (2009)
Епі. Карта розташування: Вануату
Епі
Епі
Епі (Вануату)
Мапа

Епі (англ. Epi) — острів в архіпелазі Нові Гебриди, належить Вануату, входить до складу провінції Шефа. Історична назва - Тасіко.

Географія

Мапа острова

Острів Епі знаходиться в центральній частині архіпелагу Нові Гебриди, в Тихому океані, приблизно за 1200 км на північний схід від Австралії [1]. На південь-схід від острова розташовані острови Шеперд, на північ - острів Амбрим, на північний захід - острів Малекула.

Довжина острова з північного заходу на південний схід становить 43 км, ширина - 18 км. Площа Епі - 444,7 км². Берегова лінія 133,3 км [1].

Острів має вулканічне походження [1]. Острови Епі і Тонгоа в минулому представляли собою єдиний острів Кувае (Kuwae) (назва була запозичена з усних легенд островів, розташованих на південний-схід від Епі) [2]. Однак після великого виверження однойменного вулкана в 1452 році Кувае був зруйнований: в результаті утворилися два самостійні острови і велика кальдера овальної форми (12x6 км). Це виверження, найбільше за останні 10 тисяч років (в атмосферу було викинуто до 35 км ³ вулканічного матеріалу), вплинуло не тільки на географію та історію архіпелагу Нові Гебриди, але і спричинило вплив на глобальний клімат протягом декількох років [3].

На Епі розташовані два вулкана: Алломбеї на заході острова і Помарі (Тавані-Кута) на сході, що є вищою точкою Епі (833 м). Поблизу берега розташовані два підводних вулкана - Нітаїа (3 км від брега) і Кейп-Коун (4 км) [4].

У північно-західній частині Епі розташований пляж, що омивається бухтою Ламен-Бей, а неподалік від узбережжя знаходиться острів Ламен (чисельність населення - близько 500 осіб). У північно-східній частині острова знаходиться морський заповідник Нікаура (англ. Nikaura Marine Protected Area).

Клімат на Епі вологий тропічний. Середньорічна кількість опадів перевищує 2500 мм. Острів схильний до землетрусів, циклонів, вулканічних вивержень [1].

Історія

Європейським першовідкривачем острова став англійський мандрівник Джеймс Кук, який відкрив острів у 1774 році.

У березні 1906 році Епі, як і інші острови Нових Гебридів, стали спільним володінням Франції та Британії, тобто архіпелаг отримав статус англо-французького кондомініуму [5].

30 червня 1980 року Нові Гебриди отримали незалежність від Великої Британії та Франції, і острів Епі став територією Республіки Вануату.

Населення

У 2009 році населення становило 5207 осіб [6]. Основне заняття місцевих мешканців - сільське господарство. На західному і північно-східному узбережжі розташовані плантації кокосової пальми, з ендосперму горіхів якої остров'яни виробляють копру. Інші важливі культури - арахіс та кава [7]. На Епі діють два аеропорти [7].

Основними мовами спілкування на острові є біслама, французький та англійська, хоча також використовуються місцеві мови:

  • бакі (200 носіїв у 1981 році; поширена в західній частині острова),
  • біеребо (450 носіїв у 1981 році; поширена в західній частині острова),
  • біеріа (170 носіїв у 1981 році; поширена в південній частині острова),
  • ламену (750 носіїв у 1986 році; поширена в північно-західній частині острова, на острові Ламену),
  • лево ' (750 носіїв у 1986 році; поширена в східній частині острова),
  • маії ' (100 носіїв у 1981 році; поширена в південно-західній частині острова),
  • північна ефате (3000 носіїв у 1983 році; поширена в південно-східній частині острова, на острові Ефате, нгуні, Тонгоа) [8].

Примітки

  1. ↑ а б в г [UN SYSTEM-WIDE EARTHWATCH Web Site. Острови Вануату. (англ.). Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 13 грудня 2017.  UN SYSTEM-WIDE EARTHWATCH Web Site. Острови Вануату. (англ.)]
  2. ↑ Andrew Hoffmann. [1] // Indo-Pacific Prehistory Association Bulletin. — 2006.
  3. ↑ Andrew Hoffmann. [2] // Indo-Pacific Prehistory Association Bulletin. — 2006.
  4. ↑ [ Global Volcanism Program . Vanuatu. (англ.). Архів оригіналу за 14 листопада 2020. Процитовано 13 грудня 2017.  Global Volcanism Program . Vanuatu. (англ.)]
  5. ↑ Tufala Gavman . Reminisces from the Anglo-French Condominium of the New Hebrides / Brian J. Bresnihan, Keith Woodward, editors. - Suva, Fiji: Institute of Pacific Studies, University of the South Pacific, 2002. - Стор. 23.
  6. ↑ 2009 National Population and Housing Census (PDF). 2009. с. 12. Архів оригіналу (PDF) за 17 жовтня 2012. Процитовано 13 грудня 2017. 
  7. ↑ а б Positive Earth . Острів Епі. (англ.). Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 13 грудня 2017. 
  8. ↑ [Etnologue. Мови Вануату. (англ.). Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 13 грудня 2017.  Etnologue. Мови Вануату. (англ.)]