Енстатит
Загальні відомості
Статус IMA	затверджений (А)[d][1]
IMA-номер	IMA1988 s.p.
Абревіатура	En[2]
Хімічна формула	MgSiO₃
Клас мінералу	силікати
Nickel-Strunz 10	9.DA.05[3]
Dana 8	65.1.2.1
Ідентифікація
Колір	білий, сірий, жовтуватий, коричнюватий, зеленуватий
Сингонія	ромбічна
Просторова група	кристалографічна група 61d[4]
Спайність	хороша по призмі під кутом 90°
Твердість	5,5
Блиск	скляний
Колір риси	сірий
Густина	3,2—3,5
Інші характеристики
Названо на честь	супротивник[d] (давньогрецька мова)[5]
Енстатит у Вікісховищі

Енстати́т (рос. энстатит; англ. enstatite; нім. Enstatit m) — породотвірний мінерал сімейства піроксенів. Силікат ланцюжкової будови.

Назва походить від грецького enstates — противник, супротивник, що пов'язано з його тугоплавкістю.

Вперше мінерал був описаний і названий у 1855 році Густавом Адольфом Кенготтом (Gustav Adolf Kenngott, 1818—1897). Типовою місцевістю вважається гора Ждяр біля Руди-над-Моравою (нім. Eisenberg an der March) у Чехії, оскільки звідти походить матеріал для хімічного аналізу.

Хімічна формула: Mg₂[Si₂O₆]. Склад у %: MgO — 39,97; SiO₂ — 60,03.

Е. часто містить домішки Fe₂O₃ (до 1,5 %), Cr₂О₃ (до 0,5 %), TiO₂ (до 0,2 %), MnO (до 0,4 %), CaO (до 2 %), іноді NiO (до 0,07 %), Al₂O₃ (0,7-2,7 %).

Сингонія ромбічна.

Форми виділення — масивні зернисті або пластинчаті агрегати; кристали рідкісні.

Колір білий, сірий, жовтуватий, коричнюватий, зеленуватий. Непрозорий. Блиск скляний.

Спайність хороша по призмі під кутом бл. 88°.

Твердість 5,5. Густина 3,2—3,5. Крихкий.

Поліморфізм і серія: диморфний з кліноенстатитом; утворює ряд з феросилітом.

Походження енстатиту магматичне, рідше метаморфічне.

Типовий мінерал багатих на магній основних магматичних порід. Зустрічається також у кристалічних сланцях і деяких хондритових, ахондритових і кам’янисто-залізних метеоритах. Присутній у піроксенітах, перидотитах і дунітах; як включення в лужному олівіні, базальті і кімберліті; у вулканітах.

Асоціація: олівін, флогопіт, клінопіроксен, діопсид, шпінель, піроп.

Розповсюдження: гора Ждяр біля Руди-над-Моравою, Чехія; район Телемарк, Норвегія; графство Корнуолл, Англія; провінція Коннахт, Ірландія; Купферберга, Баварія та вулкан Беллерберг, два км на північ від Маєна, район Айфель, Німеччина; Краубаті, Штирія, Австрія; регіон Мбея, Танзанія; Лягобонг, Лесото; у США в штатах Північна Кароліна, Техас, Пенсільванія; район Ембіліпітуя, Шрі-Ланка.

В Україні знахідки ентатиту є в Чернігівській, Донецькій, Миколаївській, Тернопільській, Закарпатській областях^[6]

Беззалізистий енстатит знайшов практичне застосування як багатофункціональний діелектрик.

Розрізняють:

• енстатит-авгіт (моноклінний піроксен, проміжний за складом між авгітом і енстатитом);
• енстатит-гіперстен (мінеральний вид ромбічних піроксенів ланцюжкової будови — (Mg, Fe)₂[Si₂O₆]; склад і властивості змінюються від магніїстого (енстатит) до залізистого (гіперстен) різновидів);
• енстатит-діопсид (діопсид магніїстий);
• енстатит залізний (гіперстен);
• енстатит-феросиліт (мінеральний вид змінного складу — (Mg, Fe²⁺)[Si₂O₆], склад і властивості якого змінюються від крайнього магніїстого члену естатиту — Mg₂[Si₂O₆] до крайнього залізистого члену феросиліту — (Fe⁺²)₂[Si₂O₆].

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Енстатит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Енстатит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Enstatite \ Handbook of Mineralogy https://rruff.info/doclib/hom/enstatite.pdf [Архівовано 11 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 346-348.