Еквіваленція, також еквівалентне судження, тотожне судження, логічна рівність — вид складних суджень, які будуть істинними у тому разі, коли збігатимуться істиннісні значення тих суджень, із яких вони складаються, тобто тоді, коли обидві її частини будуть або разом істинні, або разом хибні.[1] Це судження, в які об'єднуються прості судження зі взаємною (прямою або зворотною) умовною залежністю.[2] Оператор еквіваленції позначається символами: “↔”, “≡”.[1] Еквівалентні судження утворюються з простих, а аналогом оператора еквіваленції в еквівалентних судженнях в українській мові є сполучник «якщо і тільки якщо..., то...», «тільки у тому випадку ... якщо», «тоді і тільки тоді ... коли», «якщо ... тоді ..., і навпаки», «... еквівалентне ...» та інші.[2][1] Екзистенційні судження є окремим видом атрибутивних суджень, в яких ідеться про наявність або відсутність самого предмета думки.[1] Предикат них позначається словами: «існує» («не існує»), «є» («не є»), «був» («не був») тощо. Елементарні (прості) судження містять у своїй структурі лише один суб'єкт і один предикат.[1]
Див. також
- ↑ а б в г д Національна академія внутрішніх справ. Кафедра філософії права та юридичної логіки. Мультимедійний підручник. "Логіка" [Архівовано 2022-09-11 у Wayback Machine.]. arm.naiau.kiev.ua
- ↑ а б Готинян-Журавльова В.В. Короткий словник з логіки до тем: «Поняття», «Судження», «Дедуктивні умовиводи» для студентів заочного відділення філософського факультету та студентів нефілософських факультетів. — Одеса: ОНУ, 2014
