Дік Наннінга був вихованцем гронінгенської команди «Остерпаркерс», у складі якої він дебютував на футбольному майданчику в 1969 році. У 1972 року отримав запрошення від команди «Вендам», в якій виступав до 1974 року. У першому сезоні молодий нападаючий ще не зумів закріпитися в основному складі нової команди, а вже на другий рік він став основним бомбардиром команди, відзначившись 15 забитими м'ячами у 31 матчі чемпіонату.
Результативна гра за цю команду привернула увагу представників тренерського штабу клубу «Рода», до складу якого Дік Наннінга приєднався 1974 року. Відіграв за команду з Керкраде наступні вісім сезонів своєї ігрової кар'єри. Увесь цей час Наннінга був основним гравцем атакувальної ланки команди і встановив клубний рекорд результативності у вищому дивізіоні Нідерландів, забивши у ворота суперників «Роди» 107 м'ячів у 225 проведених матчах.[1] «Рода» у період виступів Діка Наннінги була середняком нідерландського футболу, та за ці 8 років могла похвалитися лише виходом у фінал Кубку Нідерландів, і після сезону 1977–1978 років форвард думав завершити виступи у великому футболі, але після одержаного виклику до національної збірної змінив своє рішення, і ще чотири роки виступав за клуб із Керкраде.[2]
Протягом 1982–1983 років виступав у Гонконзі, де захищав кольори команди клубу «Сейко». У цей період гонконзький клуб тренував колишній тренер «Роди»Берт Якобс, а виступали в команді також колишні партнери Наннінги по збірній Рене ван де Керкгоф, Вім Сюрбір[3][4], а пізніше — й Арі Ган. У цьому клубі голландський нападник зумів здобути звання чемпіона Гонконгу з футболу.
1983 року повернувся на батьківщину, і став гравцем клубу другого дивізіону МВВ з Маастрихта.[5] У перший сезон допоміг новому клубу виграти першість у другому голландському дивізіоні та повернутися до Ередивізі. Після цього грав у складі маастрихтської команди ще два роки, після чого завершив виступи на футбольних полях. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду МВВ у 1986 році.
Виступи за збірну
Дік Наннінга лише у віці 29 років дебютував у складі національної збірної Нідерландів 5 квітня 1978 року у матчі зі збірною Тунісу, у якому «ораньєн» здобули переконливу перемогу — 4:0, а Наннінга двічі відзначився у воротах суперників.[6] Після успішного початку виступів за національну збірну та відмови Руда Гелса від участі в чемпіонаті світу найкращий бомбардир «Роди» став для тренера «помаранчевих» Ернста Гаппеля одним із кандидатів на роль центрального нападника збірної.[7]
На чемпіонату світу 1978 року Дік Наннінга зіграв у 4 матчах, причому в грі зі збірною ФРН був видалений з поля вже за 9 хвилин після виходу на заміну. Нідерландська збірна вийшла у фінал чемпіонату, в якому Наннінга, вийшовши на заміну на 59 хвилині, на 82 хвилині матчу зрівняв рахунок ударом головою.[8] Але, хоч і «ораньєн» мали реальні шанси перемогти ще у основний час матчу, в додатковий час нідерландська збірна пропустила два м'ячі від Кемпеса і Бертоні, та вимушена була задовільнитися другим місцем.
У складі збірної також брав участь у чемпіонату Європи 1980 року в Італії. На європейській першості Дік Наннінга зіграв три зустрічі, у яких відзначитись забитими м'ячами форвард не зумів. Останнім матчем Наннінги у збірній була зустріч у рамках відбіркового турніру чемпіонату світу 1982 року проти збірною Кіпру 22 лютого 1981 року, в якій нападник також забив свій останній м'яч за збірну.[6] Усього протягом виступів у національній команді, яка тривала 3 роки, Дік Наннінга провів у формі головної команди країни 15 матчів, забивши 6 голів.
Після закінчення футбольної кар'єри
Дік Наннінга ще у період виступів на футбольних полях був власником квіткового магазину, у якому він сам також працював у вільний від футболу час.[9] Дік Наннінга мав дружину на ім'я Еллі, двох дочок — Петру і Сандру[4], а також сина Фредді[10].
У останні роки життя Дік Наннінга важко хворів, у 2012 році колишньому форварду лікарі провели ампутацію лівої ноги, після чого його було введено у стан штучної коми[11], який лікарі утримували протягом 5 місяців. У 2014 році лікарям довелось ампутувати Діку Наннінзі й другу ногу.[2]21 липня2015 року в лікарні бельгійського міста Маасейк на 67-му році життя Дірк Наннінга помер.[1]
.svg){kind=small}
