Протягом квітня 1944 року Червона армія провела низку наступальних операцій, у тому числі в секторі Ясси. Німецько-румунські сили успішно захищалися від спроби радянських військ 2-го Українського фронту прорватися вглиб Румунії.
Друга битва за Тиргу-Фрумос являла собою декілька напружених за характером дій сутичок танкових військ вермахту, зокрема дивізій «Гроссдочланд» та 24-ї танкової, які активними маневровими діями та контратаками намагалися відбити наступ підрозділів 16-го танкового корпусу 2-ї танкової армії, що намагалися прорватися на південь.
Незважаючи на початкові успіхи радянських атак, серія німецьких контратак зуміла зупинити наступ радянських військ. Вмілі дії вермахту значно знизили бойовий потенціал радянських військ, зірвавши їхнє прагнення прорватися крізь перший рубіж оборони німецько-румунських військ, отже подальше просування на Румунію стало неможливим. За три дні боїв LVII танковий та IV армійський корпуси вермахту спромоглися знищити понад 350 радянських танків, близько 100 із них підбили солдати 24-ї танкової дивізії. Під час боїв за Тиргу-Фрумос Гассо фон Мантойфель, командир дивізії «Гроссдойчланд», вперше зіткнувся з новим радянським танком ІС.
Підсумки
Події першої Яссько-Кишинівської операції, зокрема другої битви за Тиргу-Фрумос, практично не знайшли відображення у радянській та пізніше у російській військово-історичній літературі й досі є спірними. Бойові дії, що відбувалися протягом весни 1944 року на цьому напрямку, описувалися як бої місцевого значення. Втім для реалізації завдань цього наступу командування Червоної армії залучало значні ресурси, у тому числі в боях у південно-східній Румунії брало участь дві танкові армії. У травні 1944 року з'єднання 7-ї гвардійської і 5-ї гвардійської танкової армій безуспішно намагалися прорвати другу смугу ворожої оборони, а війська 2-ї танкової армії, що наступали без належної взаємодії з 27-ю армією, змогли прорватися до міста Тиргу-Фрумос, однак контрударом противника були відкинуті у вихідне положення. 6 травня обидві танкові армії, зазнавши великих втрат, були виведені з бою.
До цього часу стало ясно, що прорвати оборону противника наявними силами і виконати визначені завдання 2-й Український фронт не в змозі. Тому 6 травня 1944 року Ставка ВГК наказала 2-му і 3-му Українським фронтах перейти до оборони на досягнутих рубежах.