PROFILPELAJAR.COM

Донна Велата
(Дама з покривалом)
італ. La donna velata
Творець:	Рафаель Санті
Час створення:	1514-1515
Розміри:	82 × 60,5
Висота:	82 см
Ширина:	61 см
Матеріал:	олія на полотні
Жанр:	портрет
Зберігається:	Флоренція, Італія
Музей:	Палатинська галерея
Інвентарний номер:	245
Донна Велата; (Дама з покривалом) у Вікісховищі

«До́нна Вела́та» (італ. La donna velata, справжнє ім'я Маргарита Люті, іт. Margharita Luti) — картина видатного художника доби Високого Відродження (Реніченцо) Рафаеля Санті.

Історія портрету

На думку дослідників близькість портрета Донни Велати до «Форнаріни» дала підстави вважати, що це одна й та ж модель художника, Маргарита Люті. Схожі обличчя і навіть заколка у зачісці пані з перлинкою.

Маргарита Люті була коханою Рафаеля, вона жила разом з ним в його домі до самої його смерті. За походженням Маргарита була з родини римського пекаря, а прізвисько Форнаріна (італ. forno — піч) їй дав Рафаель. Ця жінка була моделлю художника для декількох його творів у фресках і в картинах. Вважають, що обличчя «Сикстинської Мадонни» намальоване з обличчя Форнаріни чи Донни Велати.

На портреті молода жінка спокійно сидить у кріслі. Досить багате і модне вбрання не впадає у око перед спокійною красою жінки, яка ще сприймає світ ясно і з довірою. Дивує почуття людської гідності, відсутність пихи, вихвалянь досягненим станом. Форнаріна зображена в короткий період успіху і її ще нічого не бентежить.

Стосунки з Рафаелєм тривали шість років. Дуже утаємничений художник був утаємниченим і в особистому житті. За легендою він узяв шлюб з Форнаріною, про який мало хто знав при житті і майже ніхто після його передчасної смерті.

Після смерті художника Форнаріна стала черницею у 1520 році, а до неї швидко втратили цікавість. За документами італійців вона вказувала, що стала вдовою.

Перебування портрету

Його бачив Джорджо Вазарі. За його переказами він належав негоціанту Маттео Боттега з Кремони. Вже тоді загубилося ім'я жінки. З 1615 року портрет перейшов у власність Козімо II Медичі. Майже двісті років не знали і художника. Лише у 1839 році встановили, що це твір самого Рафаеля Санті. Портрет експонують серед перлин збірки Палатина (галерея Пітті у Флоренції).

Джерела

Paolo Franzese, Raffaello, Mondadori Arte, Milano 2008. ISBN 978-88-370-6437-2
Marco Chiarini, Galleria palatina e Appartamenti Reali, Sillabe, Livorno 1998. ISBN 978-88-86392-48-8
Гращенков В.Н. «Рафаэль», М, «Искусство», 1975, с. 138