Договір про ненапад між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Французькою Республікою — угода, підписана у Парижі29 листопада1932.
Передумови
Військова взаємодія Росії і Франції розпочалася у межах Франко-російського союзу, оформленого у 1891—1893 роках.
Наступним етапом розвитку відносин і співпраці стала троїста Антанта. У її рамках було підписано кілька угод, що стосувалися російсько-французьких взаємин, головно під час Першої світової війни.
Після Жовтневого перевороту у Російській республіці (1917) країни Антанти прийняли рішення про зони своєї відповідальності на території колишньої імперії. Більшовицька влада Росії порушила угоди з країнами Антанти і підписала сепаратний мирний договір. Більшовики також відмовились від значних сум боргових зобов'язань як перед французькою державою, так і перед французькими громадянами [1].
У подальшому дії Франції були зосереджені на підтримці Польщі, що воювала з більшовицькою Росією.
Під час підготовки і підписання Договору СРСР співпрацював з Німеччиною у військовій галузі: на своїй території провадив підготовку офіцерів Рейхсверу, виготовлення зразків зброї, забороненої Версальським договором [2].
Ратифікація
Договір ратифікований Президентом Французької Республіки 11 лютого і ЦВК СРСР 13 лютого 1933 року.
Обмін ратифікаційними грамотами здійснено у Москві 15 лютого 1933 року.
Примітки
↑Борг Франції та її громадянам не виплачений Росією до сьогодні
↑Дьяков Ю. Л., Бушуева Т. С. Фашистский меч ковался в СССР: Красная Армия и рейхсвер. Тайное сотрудничество. 1922—1933. Неизвестные документы.— М.; Сов. Россия, 1992.— 384 с.
Джерела
Документы внешней политики СССР. Том пятнадцатый. 1 января — 31 декабря 1932 г./Мин-во иностран. дел СССР.— М.: Изд-во политич. лит-ры, 1969.— С. 637—642.
Дьяков Ю. Л., Бушуева Т. С. Фашистский меч ковался в СССР: Красная Армия и рейхсвер. Тайное сотрудничество. 1922—1933. Неизвестные документы.— М.; Сов. Россия, 1992.— 384 с.— (Россия в лицах, документах, дневниках)
Дюрозель, Жан-Батіст. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Пер. з фр. Є. Марічева, Л. Погорєлової, В. Чайковського. — К.: Основи, 1995. — 903 с.