Василь Доброріз народився 31 січня1917 року на станції «Шуанчепу» в Північній Маньчжурії (нині — територія Китаю) в робітничій сім'ї. Закінчив сім класів школи. У 1935—1941 роках працював слюсарем паровозного депо станції «Уфа». 5 червня 1941 року призваний на службу в Робітничо-селянську Червону армію. З початку Другої світової війни — на її фронтах. До січня 1945 року старший сержант Василь Доброріз командував відділенням 76-го окремого штурмового інженерно-саперного батальйону 16-ї штурмової інженерно-саперної бригади 1-го Українського фронту. Відзначився під час форсування Одеру[1].
У ніч з 27 на 28 січня 1945 року Доброріз разом зі своїм відділенням брав активну участь у будівництві мосту в районі Ополе. Незважаючи на те, що супротивник вів масований мінометний і артилерійський обстріл, Доброріз першим кинувся в крижану воду і вплав доставляв деталі до місця установки.
Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.