PROFILPELAJAR.COM

Дмитрівська субота
Дмитрівська субота
	Дмитрівська субота Михайло Чорний. Поминки на місцях боїв.1985
Офіційна назва	Дмитрівська поминальна субота
Інші назви	Родинна субота, Дідова субота
Тип	православний, народно-православний
Дата	субота перед Днем святого Дмитра
	Дмитрівська субота у Вікісховищі

Дмитрівська субота — православне свято, день загального поминання померлих. У богослужбовому уставі цей день не є заупокійним^[1]. Здійснюється щорічно в суботу перед днем пам'яті великомученика Димитрія Солунського (26 жовтня). На території України християнське поминання померлих у Димитрівську поминальну суботу має давнє, ще язичницьке походження.

Історія свята

Постання православної, переважно слов'янської, традиції відзначення Димитрівської поминальної суботи, дослідники пов'язують зі слов'янськими просвітителями та проповідниками християнства, святими рівноапостольними Кирилом і Мефодієм. Саме вони, під час своєї т. зв. «хозарської місії», а потім — під час християнізації Моравії та загалом слов'ян (їхня єпархія сягала сучасних українських земель), стикнулися з глибоким звичаєм осіннього вшанування предків. Як уважають дослідники, перед ними постало питання християнізації цього слов'янського поминального дня, і тому вони вирішили зробити його днем пам'яті св. Димитрія Солунського, який був одним з найшанованіших святих у їхньому рідному місті^[2].

Деякі дослідники пов'язують «прив'язку» осіннього дня поминання предків до постаті св. Димитрія Солунського через близькість до відповідного для у католицької традиції, адже св. Кирила і Мефодій мали певний канонічний зв'язок з Римом, зокрема з папами Андріаном ІІ та Іоаном VIII^[2].

Святитель Димитрій (Туптало) висловлює думку, що Димитрівська поминальна субота замінила собою язичницькі осінні тризни. «З прийняттям християнства давня традиція збереглася, — продовжує святитель Димитрій, — але, зрозуміло, прийняла інший характер, бо Свята Церква все добре збирає звідусіль, але облагороджує, удосконалює, підносить….»^[2].

Димитрівська поминальна субота була слов'янським святом, тому вона не записана у богослужбовій літературі Константинопольського патріархату. Ця традиція відома лише по соборних «Чиновниках» і монастирських «Обхідниках», у яких відображені особливості реальної богослужбової практики храмів і монастирів Київської митрополії. У останніх під нею вказується поминання тільки спочилої монастирської братії. Одним з перших згадок Димитрівської суботи, як дня поминання всіх покійних є вказівка у збірнику XV століття новгородського походження^[3].

Слов'янські традиції

В Україні цей день ще називають родинною або дідовою суботою. Цього дня справляють осінні поминки померлих родичів, панахидою в церкві та обідом вдома. Існує повір'я, що в цю ніч на цвинтарі можна побачити тіні померлих, як вони встають із гробів і розходяться по хатах своїх родичів. У Сербській православній церкві Дмитрівська субота (серб. Митровске задушнице, затворне задушнице^[4]) входить у число чотирьох головних поминальних субот року^[5]. В сербській народній традиції поминки перед Дмитрієвим днем відбувалися в п'ятницю, а не в суботу^[6].

Болгари осінній поминальний день відзначають в суботу перед Димитровим днем, рідше після нього (болг. Димитровска задушница, голяма задушница, страндж. Митровско одуше, есенско одуше) або в суботу перед Михайловим днем, 8 листопада (болг. Архангелова, Рангелова задушница, Рангелска душница, Архангелска одуша, капанск. душна събота)^[7]. Осіннє поминання померлих може вважатися в тих чи інших регіонах головним поминальним днем року^[4]. У Дмитрівську суботу служба ведеться тільки в кількох храмах Болгарської православної церкви^[8], тоді як Михайлівська субота вважається поминальним днем всієї Болгарської церкви^[9].

Див. також

Примітки

↑ Димитриевская (Дмитриевская) родительская суббота [Архівовано 17 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2007. — Т. XIV. — С. 719—721. — 752 с. — 39 000 экз. — ISBN 978-5-89572-024-0.
↑ ^а ^б ^в ДИМИТРІВСЬКА ПОМИНАЛЬНА СУБОТА БЕЗ МОСКОВСЬКИХ МІФІВ | КИЇВСЬКЕ ПРАВОСЛАВ'Я. kyiv-pravosl.info (укр.). Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 8 листопада 2018.
↑ Афанасий (Сахаров). О поминовении усопших по уставу Православной церкви. М., 1998
↑ ^а ^б Виноградова, Толстая, 1999, с. 248.
↑ Култ мртвих. Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 8 листопада 2018.
↑ Милетић Г. Резултати рекогносцирања сеоских насеља Смедеревске општине обичаји животног циклуса [Архівовано 15 квітня 2018 у Wayback Machine.]
↑ Архангелова задушница. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 8 листопада 2018.
↑ Вижте кога се пада Задушница през 2017. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 8 листопада 2018.
↑ Днес е Архангелова задушница^{[недоступне посилання]}

Література

Толстая С. М. Полесский народный календарь. М., 2005

Посилання

Поминальниця // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1434. — 1000 екз.