Джузеппе Баццані (італ.Giuseppe Bazzani) — італійський (мантуанський) художник і викладач з півночі країни доби пізнього бароко і рококо венеціанського зразка першої половини XVIII ст.
Біографія коротко
Майбутня зірка живопису Мантуї (Джузеппе Баццані) походив з забезпеченої родини. Його батько, Джованні Баццані, був місцевим ювеліром. Старовинні ювеліри володіли декількома фахами та різноманітними технологіями обробки як коштовних, так і дешевих матеріалів. Практично кожний ювелір мав тверду руку, непогано малював, був гравером та дизайнером-розробником нових речей. Перші навички малювання та призвичаєння до художньої творчості син отримав у батька. Опанування художнього фаху він продовжив в майстерні Джованні Канті (1653–1715) в місті Парма. Учнем Джованні Канті був також художник Франческо Марія Райнері, що став приятелем нетерплячого Баццані. Джованні Канті був переважно пейзажистом та полюбляв батальний жанр, тобто тяжів до академічної манери в живопису. Сам Канті і сам Франческо Райнері залюбки використовували різноманітні ракурси. Все це помітно вплинуло на чутливого до чужих художніх знахідок Баццані, що дивуватиме оточення і замовників як нетерплячістю, так і надзвичайно вільним стилем живопису, майже хаотичним в своїй сміливості. Він наче починав нудьгувати, якщо створення картини затримувалося. Частка його картин справляла на глядачів враження ескізів чи незавершеності. В XX ст., коли ескізність почали поціновувати, авторитет Джованні Баццані піднявся до рівня таких авторитетних митців як Алессандро Маньяско, Франческо Гварді, Федеріко Бенкович.
Баццані також широко використовував темні фарби і різноманітні ракурси облич і фігур, нехай це були і найважливіші персонажі релігійного твору — Христос, Богородиця, жінка-свята. І це тоді, коли академічна манера наполягала на ясній побудові твору, врівноваженості композиції, ясному відтворенні і доброму освітленні облич біблійних героїв. У Баццані були і врівноважені, і ясно освітлені композиції (Мадонна з немовлям, Переконання апостола Фоми), але навіть в них використані різноманітні ракурси, закрученість фігур, що додавало композиціям рухливості, своєрідної грації, такої привабливої для всіх майстрів доби рококо.
Більшу частину свого життя Джузеппе Баццані провів у Мантуї, де й була зосереджена більша частина його релігійних творів, стінописів у місцевих палацах (стінописи на тему «Історія Александра Македонського» в палаці д'Арко, Мантуя), портретів його роботи. Лише постійна практика продажу картин за кордони Італії створила можливість познайомити поціновувачів живопису різних країн з оригіналами Джузеппе Баццані.
Художник був забезпеченим, але бездітним. В похилому віці він всиновив свого учня Доменіко Конті, що додав до свого прізвища Баццані. Конті-Баццані (1740–1815) згодом перебрався на працю у Рим і був вже прихильником класицизму в римському його варіанті.
«Оплакування Христа» як приклад шедевру Баццані
Паоло Веронезе. Христос в Гетсиманському саду з янголом, (1584 р.), пізній твір Веронезе. Пінакотека Брера, Мілан.
Прискіпливі дослідники роздивились в творах Баццані впливи ранніх творів фламандця Пітера Пауля Рубенса. Це не дивно, бо в молоді роки Рубенс попрацював саме в Північній Італії. Але Баццані мав власне тяжіння до яскравих картин Паоло Веронезе. Особливо він виділяв пізню, темну манеру венеціанського корифея, де панують сутінки, а промені світла вихоплювали лише найважливіші деталі картин чи біблійних персонажів. Вже Паоло Веронезе наважився затемнювати обличчя найважливіших фігур в релігійних образах, навіть якщо це обличчя Богородиці. Цю особливість темної манери Веронезе творчо використовував і Джузеппе Баццані, що затемнював і обличчя янголів, і обличчя самого Христа, якщо того вимагав його художній задум. Сміливий Баццані ніколи не відмовлявся і від чорної фарби, якою так старанно нехтувала більшість прихильників рококо.
Шедевром майстра стала біблійна картина «Оплакування Христа» (створена ним в темній манері Веронезе), котра потрапила в катедральний собор Мантуї. Надто сміливий ракурс голови Христа — зробив його обличчя майже невидимим. Своєрідно освітлене лише його тіло гімнаста, наче побите батогами. Такі сміливі і водночас такі делікатні мазки чорної фарби на жовто-тілесному можна знайти хіба що в картинах шедеврах того ж Паоло Веронезе. Грайливе рококо у Баццані позбавлялось легковажності і наповнювалося драмами реального життя.
Обрані твори
Автопортрет з учнем, овал, музей Франческо Гонзага, Мантуя
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
