Вигляд зразків після руйнування: (a) при відсутності деформівності; (b) із середньою деформівністю; (c) з високою деформівністю.
Деформі́вність (англ.ductility, deformability) — властивість тіла змінювати форму або розміри під впливом прикладених сил чи нагрівання.
У матеріалознастві деформівність конкретно вказує на здатність матеріалу деформуватися під зусиллям розтягування і часто характеризується здатністю матеріалу витягуватися до форми довгого стрижня. Матеріали з високими показниками відносного видовження, відносного звуження і ударної в'язкості зазвичай характеризуються високою здатністю до сприйняття деформації.
Ковкість, виходячи із технологічних основ обробки тиском, більшою мірою належить до здатності матеріалу деформуватися при стисненні, це часто характеризуються здатністю матеріалу до набуття форми тонких пластин при куванні чи вальцюванні.
Деформівність і ковкість не завжди корелюють одна з одною: наприклад, золото і деформівний і ковкий метал, тоді як свинець проявляє себе лише як ковкий матеріал.[1] Дуже часто термін «деформівність» використовується у відношенні до обох концепцій, оскільки вони дуже схожі. Коли треба підтвердити, що деформівність вживається у смислі «ковкість» часто вживають поняття «технологічна деформівність» як сукупність деформівності, опору деформації та інших технологічних характеристик в умовах конкретного процесу обробки тиском.
Технологічна деформівність металів визначається при технологічних випробуваннях. Деякі методи технологічних випробувань на деформованість матеріалів (технологічні проби) стандартизовані.
Деформівність заготовки при пресуванні, вальцюванні, штампуванні, волочінні і т. д. називається, відповідно, пресованістю, вальцованістю, штампованістю, протягуваністю і т. д.
Кількісною мірою деформівності служать показники або критерії деформівності — умовні величини оцінювання деформівності при заданому способі навантаження та стану матеріалу. Деформівність при куванні визначають за осадкою між плитами гладких або надрізаних, зразків. Деформівність при вальцюванні — вальцюванням клинових зразків з надрізами і без них на кромках або прошиванням конічних чи циліндричних зразків з гальмуванням (при вальцюванні труб). При листовому штампуванні — витискуванням ковпачків (за Еріксеном), гідростатичним видавлюванням та іншими методами витягування ковпачків із заготовок різної форми. При згинанні і формуванні — за допомогою випробовувань на згинання.
