PROFILPELAJAR.COM

	Дем'я́н Васи́льович Оболо́нський; Дем'ян Васильович Каневський-Оболонський
Прапор	Генеральний бунчужний
1741 — 1752
Попередник:	Семен Галецький
Спадкоємець:	Осип Закревський
Прапор	Генеральний осавул
1752 — 1757
Попередник:	Яків Якубович
Спадкоємець:	Петро Валькевич
Прапор	Генеральний суддя
1756 — 1758
Попередник:	Яким Горленко
Спадкоємець:	Олександр Дублянський
Народження:	невідомо
Смерть:	1758
Країна:	Гетьманщина
Рід:	Оболонські
Батько:	Василь Іванович Каневський-Оболонський
Мати:	Анастасія Мануйлівна Мануйлович
Діти:	Дем'ян (1742 — після 1804), Надія (Пламенцева) (1744—1830)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Оболонський.

Дем'я́н Васи́льович Оболо́нський (родове прізвище — Каневський-Оболонський) (? — † 1758) — генеральний бунчужний глухівського періоду в історії України (1741—1752 рр.), генеральний осавул (1752—1757 рр.) та генеральний суддя (1756—1758 рр.) за правління Кирила Розумовського^[1].

Біографія

Син Василя Івановича Оболонського (Каневського-Оболонського), сотника Сосницького (1715—1719) та Анастасії Мануйлівни Мануйлович, сестри генерального осавула Івана Мануйловича.

У 1724 – 1728 роках — канцелярист Генеральної військової канцелярії, з 1727 року — за старшого військового канцеляриста, у 1735 – 1741 роках — писар генерального суду. У 1738 році дружина бунчукового товариша Івана Піроцького — Марія — подала на нього скаргу за захоплення лісу біля сл. Семенівки Глухівської сотні та самовільне користування млином. У тому ж році захопив ґрунти у козака Глухівської сотні с. Уздиця Федора Васильовича. У 1739 році отримав охоронний лист на звільнення від постоїв шинкового двору біля Глухова.

Генеральний бунчужний у 1741—1752 роках. Володів млином на р. Головеньці під с.Крисками Понорницької сотні. Генеральний осавул (1752—1757 рр.) та Генеральний суддя (1756—1758 рр.).

Родина

Дружина — Тетяна, донька Степана Родзянки, миргородського полкового обозного

Його син — Дем'ян (1742 — після 1804) — бунчуковий товариш (1767), прем'єр-майор (1780), колезький радник (1798), суддя ген. суду в Полтаві (1803—1804), дійсний статський радник, благодійник. Фундація Д. Д. Оболонського у с. Оболонь: мурована Преображенська церква (1810) із дзвіницею (зруйновані більшовицькою владою у сер. 20 ст.).

Його дочка — Надія Дем'янівна Оболонська (в шлюбі Пламенець, рос.варіант — Пламенцева) (09.1744 — 16.11.1830) — хрещениця російської імператриці Єлизавети Петрівни.

Джерела

Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Т. 12. «Релігія і Церква». — Режим доступу: http://history-poltava.org.ua/?p=5756 [Архівовано 30 січня 2016 у Wayback Machine.]
Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967. — с. 883—884.
Дело Архива Департамента Герольдии Правительствующего Сената о дворянстве Оболонских;
Ал. Лазаревский, стаття про Оболонських, в «Київській Старині» 1887 р., серпень, с. 631—35;
А. Лазаревский: «Описание Старой Малороссии», т. II, полк Нежинский, Киев. 1893, с. 161, 424, 488, 503;
Д. Бантыш-Каменский: «История Малой России», вид. 3-тє, К., 1903, с. 451, 454, 455, 458;
Записки Якова Марковича, т. II, с. 210, 213, 216, 217, 230, 233—235.
Дневные записки малороссийского подскарбия генерального Якова Марковича. М., 1859. Ч. 2.
http://poltava.depo.ua/ukr/poltava/na-poltavshchini-valitsya-maetok-obolonskih-de-vidpochivav-17112015130000 [Архівовано 27 січня 2016 у Wayback Machine.]
http://www.geni.com/people/Надежда-Демьяновна-Пламенац/6000000017718614764 [Архівовано 28 січня 2016 у Wayback Machine.]