Двінський Володимир Еммануїлович

Володимир Двінський
рос. Владимир Двинский
Ім'я при народженніВолодимир Еммануїлович Двінський
Дата народження18 грудня 1940(1940-12-18) (83 роки)
Місце народженняМосква, СРСР
Дата смерті5 липня 2019(2019-07-05) (78 років)
Національністьєврей
ГромадянствоСРСР СРСР→Росія Росія
Професіякінорежисер, продюсер
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії
Роки активності1970 — до тепер
Напрямдокументальне кіно
IMDbID 1143928

Володимир Еммануїлович Двінський (рос. Владимир Эммануилович Двинский; нар. 18 грудня 1940, Москва, СРСР) — радянський та російський кінорежисер, продюсер, дійсний член Російської академії кінематографічних мистецтв «Ніка», голова правління Московського єврейського культурно-просвітнього товариства (МЕКПО), член Спілки кінематографістів та кіно гільдій Росії «КіноСоюз».

Життєпис

Володимир Двінський народився 18 грудня 1940 року в Москві. Син Еммануїла Яковича Двінського (1910—1985), відомого радянського журналіста, кінорежисера і сценариста.

Закінчив Всеросійський державний інститут кінематографії. Працював режисером документального кіно на студіях Білорусьфільм і Центрнаучфільм.

Політичні погляди

У березні 2014 року, після російської інтервенції в Україну, разом з рядом інших відомих діячів науки і культури Росії висловив свою незгоду з політикою російської влади в Криму. Свою позицію вони виклали у відкритому листі[1]

У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[2].

Фільмографія

Зняв понад 50 науково-популярних і документальних фільмів, відзначених призів вітчизняних і зарубіжних кінофестивалів.

Режисер
  • 1970 — «Царю в'їзд заборонено» (документальний)
  • 1970 — «Мій тато Айболить» (документальний)
  • 1973 — «Історія давньоруської архітектури» (документальний)
  • 1978 — «Прокурори» (документальний)
  • 1978 — «Лев Толстой — наш сучасник» (документальний)
  • 1983 — «Роботи» (документальний)
  • 1983 — «І усього одне життя» (документальний)
  • 1984 — «Час змін» (документальний)
  • 1985 — «Професія XXI століття» (документальний)
  • 1986 — «Командую флотом. Шмідт» (документальний)
  • 1989 — «Вимагачі» (документальний)
  • 1989 — «Мир вам, Шолом!» (документальний)
  • 1991 — «Жінки біля скляного будинку» (документальний)
  • 2001 — «У суботу я-король!» (документальний)
  • 2003 — «Жила-була Одеса» (документальний)
  • 2005 — «Трамвай-спогад» (документальний)
  • 2005 — «Хто ворог твій?» (документальний)
Актор
  • 2003 — «Next 2» — Борис Петрович, нотаріус
  • 2005 — «КДБ в смокінгу» — Гордон
Продюсер
  • 1993 — «Падіння»

Примітки

  1. ↑ Звернення ініціативної групи з проведення Конгресу інтелігенції «проти війни, проти самоізоляції Росії, проти реставрації тоталітаризму» і лист діячів культури на підтримку позиції Володимира Путіна по Україні та Криму. // novayagazeta.ru. 13.03.2014. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 2014-3-16.
  2. ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.

Посилання