Дафна

Дафна
дав.-гр. Δάφνη
«Аполлон і Дафна», Якоб Ауер, бл. 1688/1690
німфа
МіфологіяДавньогрецька
Божество вдавньогрецька релігія
МісцевістьСтародавня Греція, Антіохія
Заняттямисливиця
БатькоПеней, Ладон
МатиГея
Брати/сестриОкеаніди, Грецькі річкові боги
Пов'язані персонажіЛевкіпп, Аполлон
Пов'язані подіїflightd
Частина відАполлон і Дафна
Похідна роботаDafned
Персонаж творуМетаморфози
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Да́фна (грец. Δάφνη; «лавр») — персонаж давньогрецької міфології, німфа. За однією версією, дочка фессалійського річкового бога Пенея;[1] або дочка річкового бога Ладона з Аркадії[2] і Геї;[3] або дочка річкового бога Пенея в Еліді[4] і Геї;[5] або дочка Амікла[6].

Уникала чоловіків і жила в суспільстві дівчат, супутниця Артеміди. У неї був закоханий Левкіпп, син Еномая. Одягнувши жіноче вбрання і заплівши волосся, видав себе за дочку Еномая і став полювати разом з Дафною, яка обіймала його. Аполлон став ревнувати до Левкіппа. Коли дівчата купалися, вони виявили, що Левкіпп не дівчина, і вбили його списами і ножами[7].

Переслідувана закоханим у неї Аполлоном[8] (за словами Овідія, Аполлон гнався за нею, як собака за зайцем, вона була його першим коханням[9]), Дафна молилася про допомогу до богів і була перетворена на лаврове дерево[10]. Або Аполлон її зґвалтував, і вона попросила Зевса перетворити її на лавр[11].

З того часу лавр став священним деревом Аполлона, а лавровий вінок — його неодмінним атрибутом.

До міфу про Дафну зверталися Овідій, пізніше Г. Сакс, А. Беккарі, М. Опіц, Жан де Лафонтен. У музиці образ Дафни знайшов утілення в творах Алессандро Скарлатті, Ґеорґа Фрідріха Генделя, Ріхарда Штрауса; до нього зверталися такі художники й скульптори як Лука Джордано, Я. Брейгель, Нікола Пуссен, Лоренцо Берніні, Якоб Ауер та інші.

Існує також сирійська розповідь про Дафну, і священний лавр, яким вона стала, шанувався в гаю із славнозвісною святинею Артеміди й Аполлона (згоріла 362 р. до н. е.) біля Антіохії[12]. Цар Селевк полював і побачив місце, де Бог переслідував Дафну[13]. Хто із засуджених ховався в гаї, той діставав право захисту.

Див. також

На честь персонажу названо астероїд 41 Дафна.

Примітки

  1. ↑ Овидий. Метаморфозы I 568—570
  2. ↑ Павсаний. Описание Эллады X 7, 8
  3. ↑ Палефат. О невероятном 49
  4. ↑ Гигин. Мифы 203
  5. ↑ Сервий. Комментарий к «Энеиде» Вергилия II 513 и др. // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С.663
  6. ↑ Парфений. О любовных страстях 15, 1
  7. ↑ Павсаний. Описание Эллады VIII 20, 2-4; Парфений. О любовных страстях 15, 2-3
  8. ↑ Овидий. Метаморфозы I 452—567
  9. ↑ Овидий. Метаморфозы I 534—539
  10. ↑ Парфений. О любовных страстях 15, 4, ссылка на Диодора из Элаиты и Филарха
  11. ↑ Филаргирий. Комментарий к «Буколикам» Вергилия III 12 // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С.665
  12. ↑ Филострат. Жизнь Аполлония Тианского I 16
  13. ↑ Либаний. Речи XI 94-99 // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С. 586

Література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Daphne (mythology)

Посилання