Густав Яльмар Енестром

Густав Яльмар Енестром
швед. Gustaf Hjalmar Eneström
Народився5 вересня 1852(1852-09-05)[1][2]
Нора[d], Швеція[3]
Помер10 червня 1923(1923-06-10)[1][4][2] (70 років)
Гедвіг-Елеонораd, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[4]
ПохованняПівнічний цвинтар (Стокгольм)[5]
Країна Швеція[6][7]
Діяльністьматематик, статистик, бібліотекар, історик математики, видавець, редактор, бібліограф, історик
Alma materУніверситет Уппсала[1]
Галузьматематика[7], історія математики[6][7], статистика[6], математична статистика[6], книгознавство[6] і бібліографія
ЗакладУніверситет Уппсала[6]
Королівська бібліотека Швеції[6]
Науковий ступіньпочесний доктор[d][8]
CMNS: Густав Яльмар Енестром у Вікісховищі

Густав Яльмар Енестром (швед. Gustaf Hjalmar Eneström; 5 вересня 1852(1852-09-05), Нора[d] — 10 червня 1923(1923-06-10), Гедвіг-Елеонораd, лен Стокгольм) — шведський математик, історик математики[9], статистик, бібліограф, бібліотекар, видавець та редактор стокгольмського журналу «Bibliotheca mathematica[sv]»[10]; відомий запровадженням індексу Енестрома[11], який використовують для ідентифікації творів Ейлера. Більшість істориків посилаються на роботи Ейлера за індексом Енестрема.

Життєпис

Густав Енестрем народився 5 вересня 1852 року в парафії Нора у Швеції. Вищу освіту та ступінь бакалавра філософії ("filosofie kandidat ") здобув у Упсальському університеті 1871 року[12].

Королівська бібліотека Швеції

1875 року прийнято на посаду екстраординарного ад'юнкта в бібліотеці альма-матер із якої 1879 року перейшов на службу в Королівську бібліотеку Швеції[9].

1884 року заснував за власні кошти журнал «Bibliotheca mathematica[sv]», присвячений питанням історії математики[13] і до 1914 року був його видавцем і редактором; згаданий журнал донині є цінним збірником історичних матеріалів[10]. В історії математики відомий як опонент і критик трактувань Моріца Бенедикта Кантора[14].

Разом із японським математиком Соїті Какея[en] став відомим завдяки теоремі Енестрома — Какеї, яка визначає кільце, що містить корені дійсного многочлена.

1918 року став почесним доктором філософії Лундського університету[15] .

Помер 10 червня 1923 року в місті Стокгольмі, не залишивши після себе спадкоємців (вчений ніколи не був одруженим).

У рік смерті Енестрома американський історик науки бельгійського походження Джордж Сартон написав про вченого такі слова: «Ніхто не зробив більшого для здорового розвитку наших досліджень» і додав: «Сама присутність Енестрома змушувала кожного вченого, який присвятив себе історії математики, підвищувати свою уважність і покращувати свою роботу»[16].

Бібліографія

  • Striden om det isoperimetriska problemet (Uppsala universitets «Årsskrift», 1876)
  • Differenskalkylens historia (те саме видання, 1879).
  • Om matematikens historia såsom studieämne vid Nordens högskolor («Tidsskr. for mathematik», 1880).
  • Anteckningar om matematikern Petrus de Dacia och hans skrifter (1885-86).
  • Statiska undersökningar rörande studie- och examensförhållanden vid svenska universitet (1888)
  • Emanuel Svedenborg såsom matematiker («Bihang till Vet. akad:s handl.», 15, 1890).
  • Programme d’un cours universitaire d’histoire des mathématiques («Bibliotheca mathematica», 1890).
  • Om uppkomsten af tecknen + och - samt de matematiska termerna «plus» och «minus» (1894).
  • Verzeichnis der Schriften Leonhard Eulers («Jahresbericht der Deutschen Mathematiker-Vereinigung», 1910).
  • Om sättet att på matematiskt-statistisk väg bestämma åldersfördelningen för en grupp gifta kvinnor, då man känner åldersfördelningen för deras män (1893).
  • Befolkningsstatistiska formler för dödligheten, då hänsyn tages till emigration och immigration (1896).
  • Om aritmetiska och statistiska metoder för proportionella val (того ж року).
  • Av icke matematiskt innehåll är bland annat: Statistiska undersökningar rörande studie- och examensförhållanden vid de svenska universiteten (1888)[9].

Примітки

  1. ↑ а б в Gustaf Hjalmar Eneström — 1917.
  2. ↑ а б AlKindi
  3. ↑ Eneström, Gustaf Hjalmar, f. 1852 i Nora stadsförsamling Örebro län, Amanuens e.o. — Riksarkivet.
  4. ↑ а б Hedvig Eleonora kyrkoarkiv, Död- och begravningsböcker, SE/SSA/0006/F I/23 (1920-1925), bildid: 00012493_00126, sida 132
  5. ↑ Eneström, GUSTAF HJALMAR — Svenskagravar.se.
  6. ↑ а б в г д е ж Бобынин В. В. Энестром, Густав // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1904. — Т. XLа. — С. 835–836.
  7. ↑ а б в Энестрём, Густав Яльмар // Большая советская энциклопедия / под ред. О. Ю. Шмидт — 1 — Москва: Акционерное общество «Советская энциклопедия», 1920.
  8. ↑ Svensk uppslagsbok
  9. ↑ а б в Бобынин В. В. Энестром, Густав // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  10. ↑ а б Энестрём, Густав Яльмар // Большая советская энциклопедия : в 66 т. (65 т. и 1 доп.) / гл. ред. О. Ю. Шмидт. — М. : Советская энциклопедия, 1926—1947.
  11. ↑ The Eneström Index. The Euler Archive. Mathematical Association of America. Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 15 жовтня 2017.
  12. ↑ Robert Bentley Gardner. «Some generalizations of the Eneström-Kakeya Theorem», Acta Mathematica Hungarica 74(1-2):125-34 (1997).
  13. ↑ «Bibliotheca mathematica».
  14. ↑ Lory W. «Gustav Eneström», Isis 8(2):313–20 (1926).
  15. ↑ «Svensk uppslagsbok», Malmö 1931.
  16. ↑ Sarton G. «For Gustav Eneström's Seventy-First Anniversary», Isis 5(2):421. (1923).

Література

Посилання