Після свого вступу до гільдії художників Гуго ван дер Гус створив диптих, відомий як «Гріхопадіння і спасіння людини», на лівій стулці якого зображена сцена гріхопадіння, а на правій — оплакування Христа. Якщо в «Оплакуванні Христа» ван дер Гус відмовився від зображення пейзажу, аби підкреслити трагізм релігійного сюжету, то у «Гріхопадінні» фігури Адама і Єви вписані у зелений сад Едем. Для обох оголених фігур характерний вишуканий живописний натуралізм. Змій не являється більше у вигляді змії із обличчям дівчини, а має вигляд жіночого тіла, яке сховане під шкірою рептилії, що показує дещо збочену та тривожну елегантність. В цій роботі молодий художник ще далекий від аристократичної ідеалізації ван Ейка, а вся композиція відрізняється різкою та оригінальною виразністю.
Література
Вольфганг Прохаска. «Венский музей истории искусств. Живопись». — Лондон : Scala Publishers, 2011. — 128 с. — («Музеи мира») — 7000 прим. — ISBN 978-34-065-2756-2.(рос.)
«Музей истории искусства. Вена». Под редакцией Сильвии Боргези = Kunsthistorisches Museum. Vienna. — /Пер. с ит. — М. : ЗАО «БММ», 2007. — 144 с. — (Великие музеи мира) — 3000 прим. — ISBN 978-88-370-2769-8.(рос.)
