Після завершення навчання розпочав громадську діяльність. У 1889—1895 роках був почесним наглядачем Костянтиноградського повітового училища, у 1890—1916 роках — почесним мировим суддею. 1894 року став гласним Костянтиноградської повітової земської управи, яку в 1895—1898 роках очолював. За рішенням Полтавського губернського земського зібрання в 1904—1905 роках, під час російсько-японської війни, був уповноваженим загальноземської організації на Далекому Сході, де пробув 10 місяців. 1906 року увійшов до Полтавської губернської земської управи, де працював до 1910 року. У 1908—1917 роках був полтавським повітовимпредводителем дворянства. Володів землею загальною площею близько 1900 десятин.
19 жовтня 1912 року обраний депутатом Державної думи Російської імперіїIV скликання[ru] від Полтавської губернії. У 1-3 сесіях входив до фракції націоналістів, у 4-5 сесіях — групи націоналістів-прогресистів. Також входив до Прогресивного блоку. Працював у комісіях із військових та морських справ, із запитів, з народного здоров'я, щодо проєкту державного розпису доходів та витрат, бюджетній комісії.
Під час Першої світової війни працював уповноваженим голови Особливої наради для обговорення та об'єднання заходів щодо продовольчої справи в Полтавській губернії; з 1915 року був відповідальним за постачання хлібу російській армії. Того ж року отримав чин статського радника.
Під час Лютневої революції 1917 року взяв тижневу відпустку та виїхав на Полтавщину. Наприкінці березня відмовився від своїх обов'язків щодо хлібозаготівлі для армії.
.png)
