Село розташоване на заході Полісся за 22 км на схід від Кобриня, має залізничну станцію[2].
Історія
Перша письмова згадка припадає на 1287 рік. Близько 1465 року кобринські князі побудували тут церкву Святого Іллі. Пізніше тут виникла католицька парафія. За великнязівською ревізією 1563 зокрема згадуються вулиці Кобринська, Пришахоцька, Пінська, Грушайська, Іллінська.
1589 року Городець отримав Магдебурзьке право[2]. У XVII столітті в селі був «королівський двір»[2].
Станом на 1886 рік населення містечка Городецької волостіКобринського повіту становило 737 осіб, 74 дворових господарства, існувало 2 православні церкви, 2 синагоги, школа, 4 лавки, 3 постоялих двори, 2 вітряних млини[3].
↑рос. дореф.Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
Джерела
ПСРЛ. Т. 2. Іпатіївський літопис. М.: АН СРСР, 1952.