Горобівка

село Горобівка
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Сумський район
Тер. громада Річківська сільська громада
Код КАТОТТГ UA59080210090096960
Облікова картка Горобівка 
Основні дані
Населення 396
Поштовий індекс 41833
Телефонний код +380 5443
Географічні дані
Географічні координати 51°5′11″ пн. ш. 34°21′59″ сх. д. / 51.08639° пн. ш. 34.36639° сх. д. / 51.08639; 34.36639
Середня висота
над рівнем моря 		147 м
Місцева влада
Адреса ради 41832, Сумська обл., Сумський р-н, с. Річки, вул. Центральна, буд. 6
Карта
Горобівка. Карта розташування: Україна
Горобівка
Горобівка
Горобівка. Карта розташування: Сумська область
Горобівка
Горобівка
Мапа
Мапа

Горобі́вка — село в Україні, у Річківській сільській громаді Сумського району Сумської області. Населення становить 396 осіб. До 2018 орган місцевого самоврядування — Горобівська сільська рада.

Географія

Село Горобівка розташоване на правому березі річки Вир, вище за течією на відстані 1.5 км розташоване село Кравченкове, нижче за течією примикає село Біловишневе, на протилежному березі — села Зарічне та Безсокирне.

Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.

Поруч пролягає автомобільний шлях Т 1908.

Історія

  • Село засноване в середині XIX ст.
  • 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області» увійшло до складу Річківської сільської громади.[1] 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Білопільського району, село увійшло до складу новоутвореного Сумського району[2].
  • Історія зруйнованої церкви. У другій половині XVIII століття в селі Горобівка була побудована дерев'яна церква святого Георгія Змієборця, яка зазнала перебудови у 1860 році. На кошти парафіян у 1865 році було споруджено однопрестольну муровану Георгіївську церкву. При цьому храмі діяла церковнопарафіяльна школа. До парафії входили села: Дудченки, Максимівщина, Горобівка, Безсокирне, Біловишневе, Штанівка, Зарічне, Омельченки та хутір Троїцький. Служби в храмі правилися до 1938 року. В 1938—1930 роках колгосп «Червоний партизан» переобладнав церкву під клуб. Під час німецької окупації, у 1941—1943 роках служби в храмі були відновлені. Є відомості, що храм діяв включно до 1961 року, а потім правління колгоспу знову повернуло споруду у розпорядження клубу. У червні 1985 року церкву підірвали.[3]
  • Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 506 осіб, з яких 227 чоловіків та 279 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 395 осіб.[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 94,19 %
російська 3,79 %
білоруська 0,25 %
молдовська 0,25 %
інші 1,52 %

Економіка

  • Молочно-товарна ферма.
  • Садовий коператив «Жолобок».
  • КСП «Вир».

Уродженці села

  • Василинюк Валентина Михайлівна (*1940, с. Горбівка Білопольського району — †1996, м. Чернівці) — новатор виробництва, кавалер ордена Леніна. Після закінчення школи доля привела її на Буковину. Працювала на Чернівецькому гумовзуттєвому заводі, де освоїла всі операції технологічного процесу виготовлення клеєного взуття, здобула професію швачки-мотористки, працювала бригадиром. Нагороджена орденами: Леніна, Трудового Червоного Прапора, Жовтневої революції. Вона номінант енциклопедичного видання «Вони прославили Буковину». — Чернівці: Черемош, 2010. — С. 297. — ISBN 978-966-181-049-4.
  • Дунь Валентин Степанович (1931—2008) — заслужений працівник сільського господарства України.

Примітки

  1. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
  2. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. ↑ Книга Пам’яті Сумської області : в 3 т. — Т. ІІ Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь / авт.-упоряд. О. М. Корнієнко (укр.) . Суми: Ярославна. 2007. с. 26. ISBN 978-966-7538-17-0. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  4. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Сумська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Джерела

  • Книга Пам'яті Сумської області [Архівовано 2 листопада 2021 у Wayback Machine.]: в 3 т. Т. ІІ Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втпвчених святинь / автор-упорядник О. М. Корнієнко. — Суми: Ярославна, 2007. — 324 с., іл.
  • Покидченко Л. А. Голодомор 1932 193 років на Сумщині. — Суми: Ярославна, 2006. — 356 с. : іл.
  • Голодомор на Сумщині у спогадах очевидців: збірник матеріалів / упоряд., авт. передм. та прим. С. В. Пятаченко. 3-є вид. доп. — Суми: МакДен, 2019. — 368 с.
  • Нагорна І. Живе село — живе Україна // Білопільщина. — 2017. — 20 трав. — С. 8.
  • Моє село — моя колиска // Білопільщина. — 2009. — 29 серп. — С. 7.

Посилання