PROFILPELAJAR.COM

Горличка аймарська

Аймарська горличка (Сан-Педро-де-Атакама, Антофагаста, Чилі)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Голубоподібні (Columbiformes)
Родина:	Голубові (Columbidae)
Рід:	Південна горличка (Metriopelia)
Вид:	Горличка аймарська

Біноміальна назва

Metriopelia aymara
(Prévost, 1840)

Ареал виду

Синоніми

Columba aymara

Посилання

Вікісховище:	Metriopelia aymara
Віківиди:	Metriopelia aymara
EOL:	1049805
ITIS:	177246
МСОП:	22690844
NCBI:	471133

Горличка аймарська^[2] (Metriopelia aymara) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)^[3]. Мешкає в Андах.

Опис

Довжина птаха становить 17-19 см. Верхня частина тіла блідо-попеляста з рудувато-рожевуватим відтінком. Горло біле, груди рудувато-рожевуваті, живіт охристий. Центральні стернові пера сірувато-коричневі з чорними кінчиками, крайні стернові пера пурпурово-чорні. На крилах є ряд райдужно-золотистих плямок, дві пурпурово-чорні плями, на кінчиках махових пер є пурпурово-чорні смуги. Очі карі, на відміну від інших представників роду, не окаймлені плямою голої шкіри. Молоді птахи мають блідіше забарвлення, рожевий відтінок в їх оперенні відсутній, золотисті плямки на крилах відсутні.

Поширення і екологія

Аймарські горлички мешкають в Перу (на південь від Аякучо), Болівії, Чилі (на південь до Кокімбо) і Аргентині (на південь до Мендоси). Вони живуть в посушливих гірських районах Анд, зокрема на високогірних луках Пуна в Альтіплано. Зустрічаються на гірських плато, на берегах озер, серед трави, на висоті від 2800 до 5000 м над рівнем моря, на півдні ареалу трапляються на висоті 300 м над рівнем моря. Живляться насінням, яке шукають на землі. Сезон розмноження в Болівії триває з квітня по серпень, в Перу з травня по липень. Гніздяться в траві, іноді на деревах або серед скель, в кладці 2 білих яйця.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Metriopelia aymara: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 жовтня 2022
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 жовтня 2022.

Джерела

Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001