Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(січень 2014)
Структура голографічного диска (HVD) 1. Зелений лазер читання/запису (532nm) 2. Червоний позиціонуючий/індексний лазер (650nm) 3. голограма (дані) 4. полікарбонатний шар 5. фотополімерний (photopolimeric) шар (шар утримуючі дані) 6. Поділяючий шар (Distans layers) 7. Шар, що відбиває зелений колір (Dichroic layer) 8. Алюмінієвий шар, що відбиває червоне світло 9. Прозора основа P. Поглиблення
Голографічний багатоцільовий диск (Holographic Versatile Disc, HVD) — розроблювальна перспективна технологія виробництва оптичних дисків, що припускає значно збільшити обсяг збережених на диску даних у порівнянні з Blu-Ray і HD DVD. Вона використає технологію, відому як голографія, що використає два лазери: один — червоний, а другий — зелений, зведені в один паралельний промінь. Зелений лазер читає дані, закодовані у вигляді сітки з ближчого до поверхні диска голографічного шару, у той час як червоний лазер використовується для читання допоміжних сигналів зі звичайного компакт-дискового шару в глибині диска. Допоміжна інформація використовується для відстеження позиції читання, на зразок системи CHS у звичайному жорсткому диску. На CD або DVD ця інформація впроваджена в дані.
Передбачувана інформаційна ємність цих дисків — до 3.9 терабайт (TB), що порівнювано з 6000 CD, 830 DVD або 160 одношаровими дисками Blu-ray; швидкість передачі даних — 1 Гбіт/сек. Optware збирався випустити 200GB диск на початку червня 2006 року і Maxell у вересні 2006 з ємністю 300GB. 28 червня 2007 року HVD стандарт був затверджений й опублікований.
